21 жовтня 2024 року м. Житомир
справа № 240/11437/24
категорія 106010000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов"язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв"язку зі здійсненням постійного догляду за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Аргументуючи підстави звернення до суду позивач зазначає, що подав відповідачу заяву про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у порядку ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон України №3543). Право на відстрочку від мобілізації обумовлене тим, позивач здійснює постійний доглядом за своїм тестем ОСОБА_2
Однак, за наслідком розгляду заяви, відповідач фактично відмовив у наданні такої відстрочки з підстав неподання документів, які вказують на те, що саме позивач здійснює догляд за батьком дружини ОСОБА_2 .
У зв'язку із вказаним відповідач, запропонував надати довідку від органу соціального захисту населення про призначення компенсації, як особі яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Вважаючи дану пропозицію не обґрунтованою, а відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 18.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10 липня 2024 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (за вх.№39295/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що за результатами розгляду зави позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 направив на його адресу лист-відповідь від 03.05.2024 №4109, у якій вказав, що надані ним документи у своїй сукупності не містять підтверджуючих документів, які вказували б на те, що він здійснює постійний догляд за батьком своєї дружини ОСОБА_2 .
Долучений позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації висновок №31 від 12.01.2024, неможливо визнати належною підставою для застосування абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України №3543-ХІІ та надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та відповідно одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. У зв'язку з чим, позивачу було зазначено про необхідність надання довідки від органу соціального захисту населення про призначення компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Крім того, позивач не подавав підтверджуючих документів, що органи соціального захисту населення відмовили йому у такому оформленні чи призначенні компенсації.
17 липня 2024 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив (за вх.№40467/24), у яких вказує, що виписки із медичної карки стаціонарного хворого ОСОБА_2 дають можливість зрозуміти, що він є особою похилого віку із значним переліком хвороб, які негативно впливають на його здатність до самообслуговування та наявність потреби у сторонньому догляді.
Також представник позивача вказує, що наявність відмови у призначенні компенсації не мала б вплинути на результат розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 05.04.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із постійним доглядом за своїм тестем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження обставин, що дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації заявник надав: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію картки платника податків ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 ; копію витягу про адресу реєстрації ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену копію ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; витяг про адресу реєстрації ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчену копію висновку (Форма №80-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.01.2024 №31; нотаріально засвідчену копію виписки із акту огляду МСЕК №120243 від 31.03.2010 та нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду МСЕК №120243 від 31.03.2010; копію виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 18.03.2021; копію виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого від 10.01.2024 №1559(24); копію паспорта ОСОБА_3 ; копію картки платника податків ОСОБА_3 ; копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 19.12.2023 №1412; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.04.2013; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 02.09.2006; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 .
Вказана, заява зареєстрована відповідачем 09.04.2024 за вх.№Д-1246.
У відповідь на вказану заяву відповідач надіслав лист, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 03.05.2024 за вих.№4109 та повідомив ОСОБА_1 про те, що його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.10 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" розглянуто та за результатами розгляду наданих документів встановлено, що надані ним документи у своїй сукупності не містять підтверджуючих документів, які вказували б на те, що він здійснює постійний догляд за батьком своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо якого видано висновок №31 від 12.01.2024 (Форма 080-4/о) для отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому, зазначив, що для підтвердження зайнятості постійним доглядом за батьком дружини йому необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_5 довідку від органу соціального захисту населення про призначення йому компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 та долучити нотаріально завірену копію свідоцтва про народження дружини для підтвердження родинних зв'язків.
На переконання позивача, відповідач як суб'єкт владних повноважень до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, допустив протиправні дії, оскільки згідно зі змістом отриманої відповіді неправомірно відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 5:30 24.02.2022 введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, який діє і дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено проведення загальної мобілізації.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно із абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про відстрочку) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, позивачем, окрім іншого, надано: довідку до акта огляду МСЕК серії ЖИА №120243 відповідно до якої ОСОБА_2 з 30.03.2010 встановлено ІІ групу інвалідності (безтерміново) та протипоказано важку працю; висновок лікарської консультативної комісії №31 від 12.01.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого тестю позивача - ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Однак, листом від 03.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації внаслідок ненадання довідки від органу соціального захисту населення про призначення компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Суд зауважує, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132 (далі - Інструкція №407).
Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (п.2 Інструкції).
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (п.3 Інструкції).
Згідно з п.4 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.
Пунктом 7 Інструкції №407 визначено, що у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (п.8 Інструкції).
Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що не кореспондує із цілями абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Судом встановлено, що позивачем подано саме Висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-соціальної допомоги" Зв"ягельської міської ради №31 від 12.01.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_5 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичних осіб. Також вказано, що висновок дійсний до 11.01.2025 та надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Разом з тим, жодної інформації про систематичність чи іншу періодичність такого догляду саме позивачем, зазначений висновок не містить.
В свою чергу, основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначені Законом України «Про соціальні послуги».
Пунктом 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги» зазначено, що соціальні послуги - це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України;
Відповідно до вимог ч.б ст.13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
- особами з інвалідністю І групи;
- дітьми з інвалідністю;
- громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
- невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
- дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч.7 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23 вересня 2020 року №859.
До уповноваженого органу в системі надання соціальних послуг, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про соціальні послуги» належать: виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про соціальні послуги» приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач.
Водночас, ні під час розгляду заяви про надання відстрочки від призову, ні під час розгляду даної справи судом, позивачем не надано суду відомостей про те, що він звертався до органів соціального захисту населення з приводу оформлення та призначення йому компенсації з догляду на непрофесійній основі за батьком своєї дружини - ОСОБА_2 . Доказів відмови позивачу органом соціального захисту населення в оформленні чи призначенні вказаної компенсації, матеріали справи не містять.
Таким чином, висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-соціальної допомоги" Зв"ягельської міської ради №31 від 12.01.2024 не підтверджує тих обставин, що саме позивач є тією особою, яка надає соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі за хворим тестем - ОСОБА_2 та, як наслідок, зайнятий постійним доглядом.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги чинного, на момент розгляду заяви, законодавства, ІНФОРМАЦІЯ_2 на власний розсуд або за заявою фізичних осіб не уповноважений встановлювати або спростовувати факт того, що саме заявник, військовозобов"язаний - ОСОБА_1 зайнятий постійним доглядом за хворим батьком своєї дружини - ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивач не надав відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для відстрочки, визначених на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Також в контексті встановлених обставин справи суд критично ставиться до аргументів позивача про неприйняття відповідачем рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відповідачем. як суб"єктом владних повноважень, розглянуто додані до заяви документи, надано їм оцінку та зазначено про відсутність доказів, документів, що підтверджують зайнятість позивача постійним доглядом за батьком дружини.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати хвору особу.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність (не встановлення) ознак протиправності дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2024 за вх.№Д-1246 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу, додавши до неї всі необхідні та передбачені законом документи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи наведене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 21 жовтня 2024 р.
21.10.24