Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
21 жовтня 2024 року Справа №200/7313/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2024 р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, як особі яка є здобувачем професійної освіти, навчається за денною формою та здобуває рівень освіти що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 закону України «Про освіту»;
-зобов'язати відповідача в особі голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2024 р. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, яка є здобувачем професійної освіти, навчається за денною формою та здобуває рівень освіти що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 закону України «Про освіту», про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивачем надана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації гр-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі щодо визнання дій (бездіяльності) противоправними. Також просить витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) рішення комісії щодо результатів розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 від 21.08.2024 року на підставі абзацу 1 частини 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка є здобувачем професійної освіти, навчається за денною формою здобуття освіти в послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
В обґрунтування заяви зазначає, що предметом позову є питання отримання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 930) а саме: право на відстрочку надається здобувачам професійної, (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної бази з питань освіти № 191732 від 15.08.2024 року ОСОБА_1 було зараховано до відокремленого структурного підрозділу «Донбаський аграрний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля» та наразі він є здобувачем освіти за денною формою навчання (на підставі даних, що містяться в Єдиній державній базі з питань освіти, ОСОБА_1 поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», наказ про зарахування № 136 від 12.08.2024 року).
21.08.2024 року з метою реалізації свого законного права на надання відстрочки від призову від військової служби під час мобілізації (як такого що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 особисто засобами поштового зв'язку направив заяву (за формою, визначеною у додатку 4 вказаної постанови) про оформлення та надання вищевказаної довідки на відстрочку з довідкою про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого ОСОБА_1 у відділенні «Укрпошти», вказану заяву було отримано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) 23.08.2024 року.
Проте, станом на 09.10.2024 року ніякої відповіді щодо результату розгляду заяви від Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 так і не отримав, довідку на надання відстрочки від призову від військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 також отримано не було.
09.09.2024 року на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було направлено адвокатський запит щодо отримання інформації по результату розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову від військової служби під час мобілізації, проте на 09.10.2024 року ніякої відповіді на адвокатський запит не надійшло, що на думку позивача, є грубим порушенням ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію.
23.09.2024 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з описом вкладення) було направлено повторний адвокатський запит на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) з метою отримання інформації щодо результату розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2024 року (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого у відділенні «Укрпошти», вказаний запит було отримано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) 30.09.2024 року), проте на 12.10.2024 року ніякої відповіді на адвокатський запит також не надійшло.
ОСОБА_1 зазначає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у нього такого права.
Розглянувши подану заяву та додані матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частино 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу викладених вище норм випливає, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Дана норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних у цій нормі закону.
На підтвердження свого права заявником надані відповідні документи, а саме: наказ відокремленого структурного підрозділу «Донбаський аграрний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля» №136 від 12.08.2024 про зарахування ОСОБА_1 студентом 1 курсу за спеціалізацією Агроінженерія денної форми навчання; довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної бази з питань освіти № 191732 від 15.08.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 було зараховано до відокремленого структурного підрозділу «Донбаський аграрний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля».
Відтак негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права на відстрочку.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Суд погоджується з аргументами заявника про те, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у нього такого права.
Зокрема, суд вважає, що у разі задоволення судом позову заявника до РТЦК, поновлення прав заявника буде неможливим, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що саме такий захід забезпечення позову, як заборона ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі є адекватним та співмірним із позовними вимогами заявника.
Суд дійшов переконання, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів заявника.
Щодо клопотання заявника про витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) рішення комісії щодо результатів розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 від 21.08.2024 року на підставі абзацу 1 частини 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка є здобувачем професійної освіти, навчається за денною формою здобуття освіти в послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частин 4, 5 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Згідно частин 1, 3 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Дослідивши клопотання заявника про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки ОСОБА_1 не виконано вимоги ст. 80 КАС України.
Керуючись статтями 9, 77, 80, 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі щодо визнання дій (бездіяльності) противоправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В іншій частині заяви - відмовити.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2) та ОСОБА_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя К.Е. Абдукадирова