Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 жовтня 2024 року Справа№200/5316/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди за період з 01.04.2024 - по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги у зв'язку з відставкою та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги у зв'язку з відставкою та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні) на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 становить 3028,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та матеріальної допомоги за 2024 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні).
В обґрунтування позову позивач послалась на протиправність проведеного відповідачем 1 нарахування суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024, вихідної допомоги та компенсації за невикористані 93 календарних днів відпустки із застосуванням обмежень, визначених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024рік". Позивач зауважила, що такими діями відповідача 1 порушено гарантії незалежності суддів, визначені Конституцією України.
Відповідач 1, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві. За змістом викладеного у відзиві статтею 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2021-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня складає 2102 грн.
Таким чином з 01.01.2021 року суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн, а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу. Відповідно до штатних розписів Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області на 2021-2024 роки посадовий оклад судді цього суду становить 63060 грн. Враховуючи викладені обставини, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено в позовній заяві.
Відповідач 2 відзиву на позов не надав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.08.2024. Ухвалою від 23.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.09.2024.
Через неявку сторін до судового засіданні, подальший розгляду справи здійснювався у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Указом Президента України «Про призначення суддів» № 350/2006 від 06.05.2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Микитівського районного суду м. Горлівки строком на п'ять років. Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» від 17.03.2011 відповідно до п.27 ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 128 Конституції України позивача обрано на посаду судді безстроково.
Указом Президента України № 82/2015 від 14.02.2015 позивача переведено на роботу на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Наказом Голови Костянтинівського міськрайонного суду № 10-к від 02.03.2015 позивача зараховано до штату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу судді за наявності стажу роботи 17 років 2 місяці 13 днів.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1951/0/15-24 від 25.06.2024 позивача звільнено з посади судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку із поданням заяви про відставку. Згідно з цим рішенням загальний стаж роботи позивача, що дає їй право на відставку, становить 21 рік1 місяць 19 днів.
Наказом Голови Костянтинівського міськрайонного суду від 26.06.2024 №25-г/к позивача відраховано зі штату суду та наказано відділу планово-фінансової діяльності ТУ ДСА України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 3 місячних суддівських винагород та виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки загальною кількістю 93 календарних дні.
Відповідно до наданих позивачем розрахункових листів за квітень 2024 року та травень 2024 позивачу нараховано до виплати 63060,00 грн посадового окладу, 37836,00 грн доплати за вислугу років; у червні 2024 року - 56754,00 грн посадового окладу за 18 робочих днів, компенсація за невикористані 93 дні відпустки - 308 371,95 грн, вихідна допомога в сумі 302 688 грн, 34 052,40 грн. доплата за вислугу років.
Не є спірною між сторонами обставина щодо обчислення виплаченої позивачу суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024, вихідної допомоги у зв'язку із відставкою та компенсації за невикористані дні відпустки виходячи з суддівської винагороди, обчисленої із застосуванням прожиткового мінімуму розміром 2102,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема, їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, що є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум має встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі по тексту - Закон України № 3460-IX) встановлено з 01.0.2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас, Законом України № 3460-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Проте, означений Закон України № 3460-IX, не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028,00) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі Закону України № 3460-IX, є неправомірним.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Отже, розмір компенсації за дні невикористаної відпустки також залежить від розміру суддівської винагороди та відповідно розміру прожиткового мінімуму, застосованого під час визначення посадового окладу судді.
Як встановлено під час розгляду справи розмір компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги також визначено відповідачем 1 із застосуванням прожиткового мінімуму 2102,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди з квітень - червень 2024 року, вихідної допомоги у зв'язку із відставкою та компенсації за невикористані дні відпусток із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 грн., діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Донецькій області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024, вихідної допомоги у зв'язку із відставкою та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні) включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 в розмірі 3028 грн, та похідні від них вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 148 Закону України № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 цього Закону передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
В силу частини 1 та 2 статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
Пунктами 2 та 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проєкту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно з пунктом 3 Положення територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, у зіставленні з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Відповідач 1 - територіальний орган ДСА України та розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2024 рік).
З урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення суду у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
З огляду на такий висновок Суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд зазначає, що пред'явлені до ДСА України - відповідача 2 позовні вимоги про зобов'язання здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги у зв'язку з відставкою та компенсації за 93 дні невикористаної відпустки, виходячи зі встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання позивача допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.
Перелік рішень судів, які виконуються негайно, передбачено ст. 371 КАС України, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд доходить висновку, що до негайного виконання допускається рішення про «стягнення» виплат у відносинах публічної служби, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплати.
Під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду, а тому суму недоплаченої суддівської винагороди повинен визначити сам Відповідач 1 в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.
Враховуючи вказані мотиви, ухвалене рішення суду не підлягає негайному виконанню.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.04.2024 - по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні), із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 26.04.2024 включно, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні) на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 становить 3028,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та матеріальної допомоги за 2024 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.04.2024 по 26.06.2024 включно, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки (93 календарних дні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Відомості про сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач 1 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, адреса: 84112, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 2, код ЄДРПОУ 26288796;
Відповідач 2 - Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795;
Суддя А.С. Михайлик