21 жовтня 2024 рокуСправа №160/3349/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити пені дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій позивач просить суд:
визнати неправомірним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046450013114 від 16.01.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з неврахуванням періодів стажу роботи з 25.04.1982 по 03.05.1990 та з 07.05.1990 по 28.04.1998;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) до загального трудового стажу періодів роботи з 25 квітня 1982 року по 03 травня 1990 року, а також з 07 травня 1990 року по 28 квітня 1998 року.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим ст.ст.160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 12.02.2024 була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
20.03.2024 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач як відповідача визначила Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, і в якій позивач просить суд:
визнати неправомірним рішення № 046450013114 від 16 січня 2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) у зв'язку з неврахуванням періодів стажу роботи з 25 квітня 1982 року по 03 травня 1990 року та з 07 травня 1990 року по 28 квітня 1998 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 25 квітня 1982 року по 03 травня 1990 року, а також з 07 травня 1990 року по 28 квітня 1998 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.2024 ОСОБА_1 (позивач) звернулася до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16.01.2024 №046450013114 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3349/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
26.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог і вказує про те, що ним за доданими документами згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , до страхового стажу позивача правомірно не зарахований період роботи з 25 квітня 1982 року по 03 травня 1990 року, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично вироблені трудодні, а також з 07 травня 1990 року по 28 квітня 1998 року, оскільки дата наказу про прийняття на роботу записана некоректно, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів для призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії. За викладених обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
05.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою суду від 25.03.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
22.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи з пенсійної справи позивача були надані засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.01.2024 ОСОБА_1 (позивач) звернулася до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16.01.2024 № 046450013114 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.
Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 10.01.2024р.
Вік заявника - 60 років.
Необхідний стаж 30 рік, страховий стаж заявника становить - 29 років 3 місяці 4 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви №200 від 10.01.2024, за доданими документами згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.03.1987 до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
з 25.04.1982 по 03.05.1990, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично вироблені трудодні;
з 07.05.1990 по 28.04.1998, оскільки дата наказу про прийняття на роботу записана некоректно, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
В разі надання уточнюючої довідки стаж буде переглянуто.
Відмовлено в призначенні пенсії згідно п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає його протиправним, тому й звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч.2 ст.26).
Як видно з паспорта ОСОБА_1 , позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, 60-ти років позивач досягла у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивач повинна була мати щонайменше 30 років страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_2 , копія якої додана до матеріалів справи, містить, зокрема, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
Колхох Ленинская правда Михайловського района Запорожской области
1) 25.04.1982 - принята в члены колхоза Ленинская правда Михайловського района Запорожской области (протокол № 8 от 20.08.1982);
2) 03.05.1990 - разрешен выход из колхоза Ленинская правда Михайловського района Запорожской области (протокол № 2 от 25.04.1990);
Центральний ринок м. Новомосковськ
6) 07.05.1990 - призначена порядком переводу економістом централізованої бухгалтерії Михайлівського райвно (наказ № 10-к від 14.05.1990);
7) 28.04.1998 - звільнена порядком переводу з займаної посади (наказ № 16-к від 28.04.98).
В оскаржуваному рішенні орган пенсійного фонду вказав, що до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 02.03.1963, оскільки за період:
з 07.05.1990 по 28.04.1998 - дата наказу про прийняття на роботу записана некоректно, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);
- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п.2.4.);
Такі ж самі вимоги щодо заповнення трудових книжок містила й Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд зазначає, що період роботи позивача з 07.05.1990 по 28.04.1998 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).
Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.
В оскаржуваному рішенні вказано, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 02.03.1987 до страхового стажу позивач не зараховано періоди роботи з 25.04.1982 по 03.05.1990, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум та фактично вироблені трудодні.
У позовній заяві позивач просить суд зарахувати до її страхового стажу період роботи з 25.04.1982 по 03.05.1990.
Так, як уже встановив суд з трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач 25.04.1982 - принята в члены колхоза Ленинская правда Михайловського района Запорожской области; ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить запис про прийняття позивача в члени колгоспу та запис про прийняття її на роботу в колгосп.
Крім цього, трудова книжка містить такі записи:
1982 рік - встановлений мінімум трудової участі, вироблений позивачем - 48;
1987 рік - встановлений мінімум трудової участі 210, вироблений позивачем - 281;
1988 рік - встановлений мінімум трудової участі 210, вироблений позивачем - 281;
1989 рік - встановлений мінімум трудової участі 210, вироблений позивачем - 323;
1990 рік - встановлений мінімум трудової участі 77, вироблений позивачем - 102.
Таким чином, позивач протягом 1982, 1987, 1988, 1989 та 1990 років виконувала норму встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Поряд з цим, з розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) суд установив, що органи пенсійного фонду зарахували до страхового стажу позивача період з 01.09.1982 по 26.01.1987 як навчання у вищих/середн. НЗ, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказаного періоду з 01.09.1982 по 26.01.1987.
З урахуванням викладеного, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди її роботи з 25.04.1982 по 31.08.1982, з 27.01.1987 по 31.12.1987, з 01.01.1988 по 31.12.1988, з 01.01.1989 по 31.12.1989 та з 01.01.1990 по 03.05.1990.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято органом пенсійного фонду без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним і скасування рішення № 046450013114 від 16 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25.04.1982 по 31.08.1982, з 27.01.1987 по 31.12.1987, з 01.01.1988 по 31.12.1988, з 01.01.1989 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 03.05.1990 та з 07.05.1990 по 28.04.1998.
Таким чином, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судового збору у розмірі 807,47 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити пені дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення № 046450013114 від 16 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 25.04.1982 по 31.08.1982, з 27.01.1987 по 31.12.1987, з 01.01.1988 по 31.12.1988, з 01.01.1989 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 03.05.1990 та з 07.05.1990 по 28.04.1998.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063).
Суддя Н.В. Кучугурна