21 жовтня 2024 рокуСправа №160/20314/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
29.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 69% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , виходячи із 69% сум грошового забезпечення з моменту звернення з відповідною заявою 20.05.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачеві була призначена пенсія з розрахунку 69% відповідних сум грошового забезпечення, в той самий час згідно розрахунку основний розмір пенсії складає 64% від суми грошового забезпечення. Позивач не погоджується зі зменшенням відсоткового значення пенсії, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/20314/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
08.08.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначено, що розмір пенсії позивача було обчислено за 23 роки вислуги в розмірі 69% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням 5% як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. З 29.04.2006 набрав чинності Закону України від 04.04.2006 №3591-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців». Пункт «в» статті 13 в новій редакції Закону №2262 визначав розмір пенсій, які призначаються військовослужбовцям, звільненим зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України. При проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2008 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» правові підстави для підвищення пенсії ОСОБА_1 на 5%, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відсутні. Таким чином, починаючи з 01.01.2008 розрахунок пенсії ОСОБА_1 здійснюється з дотриманням норм та вимог діючого законодавства. Враховуючи наведене, підстав для проведення з 20.05.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років від розміру грошового забезпечення, особі як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, у Головного управління немає.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно висновку №83/28806 від 13.01.2006 про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 пенсія призначена з 27.12.2005 у розмірі 69% сум грошового забезпечення за 23 роки вислуги.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років від 01.01.2007 по пенсійній справі ОСОБА_1 основний розмір пенсії - 69% грошового забезпечення (вислуга років 23).
З розрахунків пенсії за вислугу років від 01.01.2008 та від 01.03.2024 по пенсійній справі ОСОБА_1 видно, що основний розмір пенсії - 64% грошового забезпечення (вислуга років 23).
20.05.2024 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити проведення перерахунку основного розміру пенсії заявника, виходячи із 69% сум грошового забезпечення.
Листом від 02.07.2024 за №37949-25794/Н-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення представника позивача від 20.05.2024 з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 повідомило, що при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2008 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» правові підстави для підвищення пенсії ОСОБА_1 на 5%, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відсутні. Таким чином, починаючи з 01.01.2008 розрахунок пенсії ОСОБА_1 здійснюється з дотриманням норм та вимог діючого законодавства.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У преамбулі Закону №2262-ХІІ зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частина друга статті 13 Закону №2262-ХІІ зазнавала змін в частині розміру пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, а саме:
- первісна редакція: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 04.02.1994 №3946-XII: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорій 2 та 3 - 80 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 25.03.1996 №103/96-ВР: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 04.07.2002 №51-IV: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 04.04.2006 №3591-IV: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 08.07.2011 №3668-VI: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
- редакція згідно з Законом України від 27.03.2014 №1166-VII: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
«Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).
Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку №45).
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону (пункт 4 Порядку №45).
З долучених до матеріалів справи документів з пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем при здійсненні у 2008 році перерахунку пенсії на виконання Постанови № 103 зменшено з 69% до 64% розмір грошового забезпечення, який враховується при розрахунку пенсії.
При здійсненні перерахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду неправомірно вирішено питання про перерахунок пенсії із урахуванням чинного на дату такого перерахунку обмеження максимального розміру пенсії 64% відповідного грошового забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 73% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.
Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України ОСОБА_2 стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Суд робить висновок, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із максимального розміру 69% відповідних сум грошового забезпечення, права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 69% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.
Верховний Суд України в постановах від 28.10.2014 та від 31.03.2015 наголошував, що нові правові норми можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання відповідними актами чинності.
Крім того, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.07.2015 у справі №732/48/15 (ЄДРСР 46803612), від 31.01.2018 у справі №523/4930/15 (ЄДРСР 71938601), від 27.02.2018 у справі №642/3284/17 (ЄДРСР 72505932), від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (ЄДРСР 73604768), від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 (ЄДРСР 74784827), від 02.04.2019 у справі №727/6493/17 (ЄДРСР 80894381).
Крім того, у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №240/5401/18 (ЄДРСР 79615886) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, зокрема:
- внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала;
- Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним;
- за таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Вказане рішення у зразковій справі №240/5401/18 набрало законної сили 16.10.2019.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною п'ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 69% до 64% відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 69% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 20.05.2024.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені, такі вимоги заявлені на майбутнє. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.
У постанові від 16.07.2020 у справі №826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 69% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 20.05.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 69% відповідних сум грошового забезпечення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський