21 жовтня 2024 рокуСправа №160/13230/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету в сумі 270014,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позові зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 , який має не заявлений до суду податковий борг у сумі 270014,92 грн. Заборгованість виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін нарахованих контролюючим органом сум грошових зобов'язань з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями №333681-5340-0417 від 24.02.2020, №224848-5352-0417 від 30.06.2019, №129620-2414-0417 від 12.04.2023. Інформація щодо оскарження наведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України та у зв'язку із несплатою відповідачем у встановлені строки грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.59 ПК України та у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ОСОБА_1 була сформована податкова вимога №432548-53 від 02.10.2019, яка направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку, яку повернуто на адресу контролюючого органу за закінченням строку зберігання. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом
На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом здійснено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Від Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради судом отримано лист №6/5-2094 від 06.06.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; з 23.02.2017 - знятий з реєстрації місця проживання за рішенням суду; в реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території міста Дніпра відсутні.
Відповідно до частини сьомої статті 171 КАС України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 14.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13230/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача - ОСОБА_1 докази узгодження податкових повідомлень-рішень №333681-5340-0417, №224848-5352-0417 та №129620-2414-0417; докази погашення податкового боргу (за наявності).
Про відкриття провадження у справі відповідача повідомлено в порядку, визначеному статтею 130 КАС України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також, з метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд та встановлення зареєстрованого місце проживання відповідача, а також зняття необхідних копій з наявних у справі документів, судом здійснено ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №160/8614/23 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
17.06.2024 представником відповідача - адвокатом Ткаченком Д.В. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи №160/13230/24 в електронному вигляді.
20.06.2024 від представника відповідача адвоката Ткаченка Д.В. надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу. У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, акцентуючи увагу на наступному. Щодо заборгованості відповідача по орендній платі, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 270014,92 грн., представник зазначає, що відповідач ніколи не реєструвався як суб'єкт підприємницької діяльності та не був внесений до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підприємницькою діяльністю ніколи не займався та жодної податкової звітності не подавав. Відповідно до паспортних даних відповідача (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 06.08.2001) відповідач дійсно був зареєстрований з 02.07.2004, за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, 23.02.2017 був знятий з місця реєстрації. Відповідно до матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області направляло всі листи та податкові повідомлення-рішення за адресою: АДРЕСА_2 , за якою відповідач не зареєстрований. У зв'язку з чим, можна дійти висновку про те, що нараховані контролюючим органом податкові зобов'язання не є узгодженими з огляду на те, що відповідач їх не отримував. Факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов'язує відлік певних строків. Податкове повідомлення-рішення є належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення а6 особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженою представникові. Під адресою платника слід розуміти його місце проживання або податкову адресу. З березня 2017 року та по теперішній час, відповідач постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та ніколи не реєструвався у податкових органах як платник податків. Тому відповідач вважає, що підстави для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості без узгодження ППР у позивача відсутні. Крім того, у позивача не було підстав для нарахування податкових зобов'язань з орендної плати та винесення податкових повідомлень-рішень №333681-5340-0417 від 24.02.2020; №224848-5352-0417 від 30.06.2019; №129620-2414-0417 від 12.04.2023, оскільки договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1213000000:01:535:0021) відповідач з Синельниківською міською радою не підписував, що встановлено судом у справі №191/1915/21.
Ухвалою суду від 24.06.2024 витребувано у ОСОБА_1 додаткові докази у справі, а саме: докази, що підтверджують обставини, зазначені у відзиві, щодо місця проживання ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .
26.06.2024 від представника позивача адвоката Ткаченка Д.В. надійшла заява про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду, до якої долучив акт від 25.06.2024 про підтвердження місця фактичного проживання (перебування) особи.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 06.08.2001 Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків - фізична особа за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно із відомостями з паспорту серії НОМЕР_2 та даних Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, відповідач у періоді з 02.07.2004 по 23.02.2017 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня - Жовтнева); з 23.02.2017 - знятий з реєстрації місця проживання за рішенням суду.
Відомостей щодо зареєстрованого місце проживання відповідача з 23.02.2017 не містить і Єдиний державний демографічний реєстр.
Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, розрахунком виникнення податкового боргу, штрафних санкцій та пені, доданого до позовних матеріалів, та за даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 270014,92 грн. за платежем « 18010900 орендна плата з фізичних осіб», який виник:
29.08.2019 у сумі 82699,82 грн. - нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №224848-5352-0417 від 26.04.2019;
29.08.2020 у сумі 82699,82грн. - нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №333681-5340-0417 від 24.02.2020;
11.09.2023 у сумі 104615,28грн. нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №129620-2414-0417 від 12.04.2023.
Щодо зобов'язань, донарахованих контролюючим органом, матеріалами справи встановлено наступне.
26.04.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №224848-6352-0417, згідно з яким ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , нараховано податкове зобов'язання за платежем, код платежу 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» за 2019 рік у сумі 82699,82 грн.
Копію податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 26.04.2019 №224848-6352-0417 надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.
24.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №333681-5340-0417, згідно з яким ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , нараховано податкове зобов'язання за платежем, код платежу 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» за 2020 рік у сумі 82699,82 грн.
Копію податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.02.2020 №333681-5340-0417 надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.
12.04.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №129620-2414-0417, згідно з яким ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , нараховано податкове зобов'язання за платежем, код платежу 18010900, «Орендна плата з фізичних осіб» за 2023 рік у сумі 104615,28 грн.
Копію податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.04.2023 №129620-2414-0417 надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.
Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» від 02.10.2019 №432548-53 на суму 82699,82 грн., яка надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 , однак конверт з вмістом поштового відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про невручення.
На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконанням податкового обов'язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Пунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
За змістом підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Порядок листування з платником податків встановлено статтею 42 ПК України.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пункт 58.3. статті 53 ПК України змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (набрав чинності з 23 травня 2020 року), а саме викладено в такій редакції: «Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу».
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Згідно з пунктом 70.1. статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підпункту 70.2.4. пункту 70.2. статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Відповідно до пункту 70.7. статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5. статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням підпункту 41.1.1. пункту 41.1, пункту 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків - фізична особа, за ідентифікаційним кодом 3110812298, адреса місце проживання: АДРЕСА_1 , та має податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у сумі 270014,92грн., яка виникла у зв'язку з несплатою у встановлені терміни податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №224848-5352-0417 від 26.04.2019, №333681-5340-0417 від 24.02.2020 та №129620-2414-0417 від 12.04.2023.
Суд зазначає, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
При вирішенні питання узгодженості податкових повідомлень-рішень є необхідним дослідження питання щодо належного вручення/направлення таких податкових повідомлень-рішень платнику податків за його податковою адресою (адресою місце проживання).
Суд установив, що адреса зареєстрованого місце проживання відповідача у період з 02.07.2004 по 23.02.2017 була: АДРЕСА_1 .
Контролюючим органом податкові повідомлення-рішення №224848-5352-0417 від 26.04.2019, №333681-5340-0417 від 24.02.2020 та №129620-2414-0417 від 12.04.2023 та податкова вимога від 02.10.2019 №432548-53 були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , оскільки зі зняттям з реєстрації іншої адреси місце проживання (податкової адреси) відповідачем не визначено.
Разом з цим, пунктом 45.1 статті 45 ПК України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Отже, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за останньою відомою контролюючому органу податковою адресою відповідача та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання», а тому сума заявленого до стягнення боргу є узгодженою.
Посилання представника адвоката Ткаченка Д.В. на те, що адреса реєстрації відповідача з 2017 року по теперішній час є: АДРЕСА_3 , а відтак позивачем не виконано свій обов'язок щодо надіслання вказаних податкових повідомлень-рішень за адресою його фактичного місця проживання, не враховуються судом, оскільки належних доказів на підтвердження тієї обставини, що адреса реєстрації відповідача з 2017 року є: АДРЕСА_3 , представником відповідача не надано.
Не надано таких доказів і на вимогу суду.
Наданий представником адвокатом Ткаченком Д.В. акт від 25.06.2024 про підтвердження місця фактичного проживання від 25.06.2024, складений гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 у присутності гр. ОСОБА_4 про те, що громадянин ОСОБА_1 , приблизно з травня 2017 року та по теперішній час фактично проживає у квартирі АДРЕСА_4 , разом з ОСОБА_4 , не є належним доказом на підтвердження зареєстрованого в установленому законодавством порядку місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_3 .
В реєстрі територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території міста Дніпра відсутні.
Відомостей щодо зареєстрованого місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , не містить і Єдиний державний демографічний реєстр.
Суд також враховує, що Податковим кодексом України встановлено обов'язок фізичної особи - платника податків у разі зміни даних, які вносяться до облікової картки, подавати контролюючим органам відомості про зміну даних протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Однак, матеріали справи не містять доказів інформування податковий орган про зміну реєстраційних даних платника податків в частині місце проживання відповідача.
При цьому, відповідач не спростовує того, що обов'язок щодо інформування контролюючого органу про зміну свого фактичного місцезнаходження він не виконав, та не обґрунтував, яким чином контролюючий орган мав здійснювати з ним листування за іншою адресою за відсутності інформації про таку.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 420/26492/21 виснував, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, оскільки не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Відповідно до частини п'ятої стаття 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи представника відповідача про неправомірність нарахувань податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не приймаються судом, оскільки правомірність прийняття означених податкових повідомлень-рішень і правильність сум грошових зобов'язань в них не є предметом з'ясування у цій справі.
Суд зазначає, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не щодо законності податкового повідомлення-рішення, на підставі якого здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо (постанова Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №807/2011/16).
В межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням-рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов (постанова Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.
Відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду у цій справі із зустрічним позовом, а доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №224848-5352-0417 від 26.04.2019, №333681-5340-0417 від 24.02.2020 та №129620-2414-0417 від 12.04.2023 та податкової вимоги від 02.10.2019 №432548-53 в іншому судовому провадженні матеріали справи не містять.
Якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг, не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податковим органом доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у даній справі податкового боргу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, підстави для розподілу таких витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету в сумі 270014,92грн. (двісті сімдесят тисяч чотирнадцять гривень 92 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова