Справа № 758/11121/22
Категорія 36
25 квітня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (наділі за тектсом - позивач) з позовом до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі за текстом - АТ «СК «Країна»), ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 30.04.2016 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "FAW" Besturn B50, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, та внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «ВАЗ 2119», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у АТ «СК «Країна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/6365642, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн.
АТ «СК «Країна» заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема з тих підстав, що у строк встановлений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на його адресу не надходило заяви про виплату страхового відшкодування.
Ухвалою від 15.12.2022 було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17.03.2023 до суду надійшов відзив.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 , 30 квітня 2016 року близько 18 години 40 хвилин по вул. Миру в с. Балаклея, Смілянського району, Черкаської області, керував автомобілем «ВАЗ 2119», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідально не зреагував на її зміну, після виникнення небезпеки для руху у вигляді автомобіля «FAW», д.н.з. НОМЕР_1 , в зв'язку з чим, відбулося зіткнення вказаних транспортних засобі. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.2, 2.3 «б» ПДР України.
04.12.2015 між АТ «СК «Країна» та ОСОБА_3 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/6365642, за яким було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю наземного транспорту марки ВАЗ 11940, д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до Постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.07.2019 у справі № 703/2371/19 постановлено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно Акту здачі-прийняття робіт від 30.04.2016 ФОП ОСОБА_4 були надані позивачу евакуаційні послуги щодо перевезення, навантаження та розвантаження автомобіля вартістю 1000,00 грн.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля "FAW" Besturn B50 д.н.з. НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_5 №256 від 22.09.2016 вартість матеріального збитку складає 234421,70 грн.
05.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи.
Відповідно до повідомлення від 05.05.2016 АТ «СК «Країна» зазначало, що для прийняття рішення за заявленим випадком необхідно надати документи згідно переліку.
Листом №5/07/17 від 08.06.2017 АТ «СК «Країна» повідомило ОСОБА_1 про те що для отримання страхового відшкодування необхідно надати заяву на виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів для перерахування коштів та у разі наявності надати копію постанови суду про притягенння до відповідальності винної особи, яка набрала законної сили.
13.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «СК «Країна» за заявою на випалту страхового відшкодування.
АТ «СК «Країна» листом №8920/20 від 10.06.2020 відмовило у виплаті страхвого відшкодування на підставі ст. 37.1.14. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.
За змістом ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Водночас, враховуючи правовий режим регулювання вказаних правовідносин, наявність страхового випадку передбаченого ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є безумовною підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки зазначений Закон містить перелік випадків, коли шкода не відшкодовується (ст. 32) та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначені у ст. 37 цього Закону.
Отже, право на отримання страхового відшкодування не є абсолютним, оскільки обмежено як наявністю обставин, необхідних для настання страхового випадку, так і відсутністю випадків, визначених у ст. ст. 32, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що унеможливлюють здійснення страхового відшкодування.
Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, суд враховує, що порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Отже, шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Інший спосіб надає можливість потерпілому звернутись до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Вказане випливає зі змісту норми п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Водночас, положення п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц).
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Наведені висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Як підтверджується матеріалами справи ДТП сталась 30.04.2016.
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи від 05.05.2016 вбачається, що ОСОБА_1 не було додано документів які вимагаються п. в) ч. 35.1 ст. 35 та п. є) ч. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме, копії схеми місця ДТП, фотографії з місця ДТП, відомостей про банківські реквізити заявника та самої заяви про страхове відшкодування.
З заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до АТ «СК «Країна» 13.05.2020.
З позовною заявою у даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду 01.12.2022.
Так, виходячи з наведених доказів, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати страхового відшкодування з пропуском встановленого законом річного з дати ДТП строку для звернення з заявою про здійснення страхової виплати (відшкодування).
Будь-яких інших доказів на підтвердження звернення позивача до АТ «СК «Країна» з заявою про здійснення страхової виплати (відшкодування) або з позовом до суду в межах визначеного законом строку позивачем не надано.
Суд зазначає, що строк визначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є присічним і поновленню не підлягає.
Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив, що позивачем протягом встановленого законом строку вживалися заходи щодо отримання інформації про наявність страхового полісу у ОСОБА_2 та, відповідно, отримання страхового відшкодування і що це не відбулося в силу об'єктивних та непереборних обставин.
Посилання позивача на ту обставину, що він звернувся до страхової компанії протягом року з дня вступу в законну силу постанови про адміністративне правопорушення є необґрунтованим, оскільки право потерпілого на отримання відшкодування обмежується однорічним строком, який відраховується від моменту скоєння ДТП, тобто, у даному випадку з 30.04.2016, в той час, як заява про страхове відшкодування подана ним лише 13.05.2020.
Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №36/7752/16.
За таких обставин, оскільки позивач звернувся до АТ «СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування поза межами річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_2 185421,70 грн., суд зазначає наступне.
Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля ВАЗ 11940, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Поруч з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3 , а також, при цьому, ОСОБА_2 не є титульним власником транспортного засобу, відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з останнього суми матеріальної шкоди у розмірі 185421,70 грн.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.
Враховує суд при цьому й те, що, хоча до практики Європейського Суду з прав людини, судом й визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина відчуває страждання (моральну шкоду), однак у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди щодо постійного використання, саме позивачем транспортного засобу, що було пов'язане, зокрема, з роботою позивача. Відтак, у відшкодуванні моральної шкоди, слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - залишити без задоволення;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А, код ЄДРПОУ 20842474);
відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий);
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя В.В. Гребенюк