Справа № 524/2233/24
Провадження № 2/524/1424/24
17.10.2024 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Рибалки Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання - Панченко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 262000000408825 від 25лютого 2019 року у розмірі 72 577,22 грн., а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 25.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір №26200000408825 про встановлення кредитного ліміту, згідно якого банком надано грошові кошти в сумі 28250,81 грн. Строк дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення Кредитного ліміту з автоматичною пролонгацією. Якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна із Сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому Договорі. Подовження строку дії Кредитної лінії може здійснюватись необмежену кількість разів. Відповідно до п. 1.2.3. Договору кредитного ліміту процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 48,00 % річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56% річних. Реальна річна процентна ставка за Кредитом становить 58.89%.
12.07.2023 року від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 72800,13 грн. Відповідно до Акту приймання-передачі прав вимоги, Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 72800,13 грн. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №12/07/23 Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.
29.01.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/01/24-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до Відповідача за Кредитним договором. Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників від 29.01.2024 до договору факторингу №29/01/24-01 від 29.01.2024.
Згідно з Реєстром боржників від 29.01.2024 до Договору факторингу №29/01/24-01 від 29.01.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 72800,13 грн.
03.02.2024 року позивач відправив відповідачу лист-повідомлення про погашення кредиту.
За умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплати проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі і на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення в повному обсязі наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.
Ухвалою судді від 14.03.2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про день, час, місце слухання справи була належним чином повідомлена через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов суду не подала.
Судом встановлено, що 25.02.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір №26200000408825 про встановлення кредитного ліміту, згідно якого банком надано грошові кошти в сумі 28250,81 грн. Строк дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення Кредитного ліміту з автоматичною пролонгацією. Якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна із Сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому Договорі. Подовження строку дії Кредитної лінії може здійснюватись необмежену кількість разів. Відповідно до п. 1.2.3. Договору кредитного ліміту процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 48,00 % річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56% річних. Реальна річна процентна ставка за Кредитом становить 58.89%.
12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 72800,13 грн. Згідно п 6.2.2 Договору факторингу №12/07/23 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання - передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. На виконання даних умов договору, відповідно до Акту приймання -передачі прав вимоги, Акту приймання-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 72800,13 грн.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №12/07/23 Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором. 29.01.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/01/24-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача за Кредитним договором.
Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників від 29.01.2024 до договору факторингу №29/01/24-01 від 29.01.2024. Згідно з Реєстром боржників від 29.01.2024 до Договору факторингу N? 29/01/24-01 від 29.01.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 72800,13 грн.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу №29/01/24-01 - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого станом на 11.07.2023 року утворилася заборгованість, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, а заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.
Згідно положень п.1 ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 4 500 грн., які підтверджуються додатковою угодою №1 до договору про надання правничної допомоги № 16/02/24 від 16.02.2024 року. З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 4 500 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу не надходило.
Ураховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, не виконує належним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422, 4 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором № 262000008825 від 25.02.2019 року в розмірі 72 577 грн. 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005) судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю.В. Рибалка