Справа № 367/5986/24
Провадження №2/367/4407/2024
Іменем України
10 жовтня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді Чернової О.В.
при секретарі Шпильовому Р.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Нероди А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
В червні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Нероду А.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 21.11.2003 року, який рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі №235/1080/19 від 26.03.2019 року було розірвано. За час перебування сторін у шлюбі в Позивача та Відповідача народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що Відповідач протягом тривалого проміжку часу (більше шести років) жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Вказує, що Відповідач не цікавиться інтересами дитини, де дитина навчається, які гуртки чи заклади відвідує. У Відповідача фактично відсутній “батьківський» інстинкт, інтерес до сина та фактично Відповідач самоусунувся від виховання дитини. Так, Відповідач у справі, окрім того, що не бере участь у вихованні дитини, також він не забезпечує здобуття сином повної загальної середньої освіти. Саме матір, Позивач, у справі повністю одноосібно опікується процесом навчання сина, укладає договори (контракти) про навчання сина, оплачує навчання сина, додаткові заняття. На підтвердження вище викладеного надано ряд договорів та банківських квитанцій про оплату.
Додає, що вона із сином зареєстровані як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , проте, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання Позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . Нині ця територія України є тимчасово окупованою.
Позивач зазначає про те, що батько не цікавиться процесом навчання дитини, а мати, Позивач, все здійснює одноосібно. Батько відсутній на всіх цих етапах. У всіх офіційних документах відомості про батька як контактну особу або законного представника дитини відсутні.
Крім того, Позивач вказує, що всі витрати на утримання сина, оплату освітніх послуг, репетиторів, занять здійснює виключно матір дитини, що підтверджується доданими до заяви документами. В той же час, Відповідач покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання та фінансового забезпечення сина вирішуються Позивачем самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні матері (Позивача). Фактично Відповідач самоусунувся від виховання та забезпечення дитини. Варто зауважити, що матеріальної та фінансової допомоги на дитину Відповідач не надає. Сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, які батько має сплачувати на утримання дитини, тому Позивачем прийнято рішення також стягувати аліменти.
Таким чином, у позивача виникла необхідність у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина - ОСОБА_3 , а також у стягненні аліментів на його утримання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.06.2024 зазначену заяву передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Чернової О.В.
Ухвалою суду від 20.02.2024 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 30.04.2024 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що вони з Відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. З 2014 року вона з Відповідачем припинила спільно проживати, і саме з цього часу Відповідач все рідше почав телефонувати сину, а згодом взагалі припинив з ним спілкуватися та цікавитися його життям, кошти на утримання сина не надавав, не займався його вихованням. Вона разом з сином проживає у м. Буча з 2014 року. За наявною у неї інформацією Відповідач створив нову сім'ю, має дитину від іншого шлюбу. Перешкоди у спілкуванні із сином у Відповідача відсутні весь цей час, але він самоусунувся від виховання сина, не спілкується з ним. Така позиція Відповідача з приводу припинення спілкування із сином є свідомим його вибором.
Представник позивача адвокат Нерода А.І. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов'язків систематично та протягом тривалого проміжку часу, не приймає участі у вихованні, забезпеченні та житті сина, не цікавиться ним, не спілкується. А також не приймає участі у здобутті сином освіти, не підтримує зв'язок із навчальними закладами, не сплачує за навчання, не знає навіть який заклад освіти відвідує син. Натомість Позивач, мати, в одноосібному порядку займається сином, його навчанням, додатковими заняттями, утриманням, у всіх цих процесах батько відсутній.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з'явився. 02.08.2024 року через електронну пошту подав до суду заяву, в якій просив проводити судові засідання по справі у його відсутність, щодо задоволення позову не заперечував, позовні вимоги визнав.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву, якій просив розглядати справу без участі представника, при прийнятті рішення врахувати висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення позивача, його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Як вбачається із наданої суду копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , яке видане Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.11.2003 року, актовий запис про одруження № 1796 від 21.11.2003 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку, серії НОМЕР_2 від 30.01.2008 року, народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками якого вказані: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі №235/1080/19 від 26.03.2019 року, яке набрало законної сили 26.04.2019, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Позивач разом із сином зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 , проте, як вбачається з копії довідки за підписом голови ОСББ «БУЧА КВАРТАЛ 2» фактично проживають у квартирі АДРЕСА_4 .
Відповідно до копії листа за вих.№ 54 від 04.06.2024 року, що виданий Ірпінським ліцеєм інноваційних технологій Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, вбачається, що саме у даному навчальному закладі навчається ОСОБА_3 . Із листа вбачається, що матір ОСОБА_1 писала заяву про зарахування дитини до навчального закладу, тільки матір підтримує зв'язок з закладом. Також надана письмова характеристика на дитину.
Судом встановлено одноосібну участь Позивача у процесі забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та у вихованні сина. На підтвердження цьому було досліджено копії наданих договорів (контрактів) про навчання, додаткові заняття, квитанції про оплату навчання, додаткових занять:
- договір № 69 від 01.08.2020 року укладений між ОСОБА_1 та ГО “Освітня платформа», з приводу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатки до даного договору;
- договір про надання освітніх послуг № 39 від 01.09.2020 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Ірпінський заклад загальної середньої освіти - ліцей Галілео», з приводу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатки до даного договору;
- договір про надання додаткових освітніх послуг Ірпінського ліцею інноваційних технологій Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області № 140 від 30.08.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Ірпінським ліцеєм інноваційних технологій Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області;
- договір № 79 від 01.11.2018 року укладений між ОСОБА_1 та ГО “Освітня платформа», з приводу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатки до даного договору;
- договір EAS № 54/5/20/819 від 01.11.2018 року укладений між ОСОБА_1 та Приватною школою “Афіни» м. Києва, з приводу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатки до даного договору;
- скрін-шотом із шкільного чату батьків, де вказано, що Позивач, мати дитини, є учасником цього чату. Анкетні дані інших батьків з шкільних чатів з етичних міркувань - приховано;
- договір №6273/273о від 21.09.2023 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладений між освітнім центром “Setstud» та ОСОБА_1 з приводу сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- договір № 4/06-244 про надання допоміжних послуг у сфері освіти від 04.06.2024 року;
- договір № 4/06-244 про надання послуг з вивчення іноземної мови від 04.06.2024 року;
- копії банківських квитанції про оплату послуг освіти (за навчання) сина.
Із наданих копій документів вбачається, що тільки Позивач приймає участь в укладенні договорів щодо навчання та занять сина, тільки Позивач сплачує за навчання і заняття. Натомість Відповідач не приймає участі у витратах на дитину та у процесі здобуття дитиною освіти.
Відповідно до копій декларацій, які укладенні із сімейним лікарем та копії Договору добровільного медичного страхування №0229м3цк0001 від 16.11.2023 року, вбачається, що саме ОСОБА_1 турбується та займається здоров'ям сина - ОСОБА_3 .
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 17.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом із сином - ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі створені все належні умови, квартира мебльована, облаштована побутовою технікою. Було встановлено, що стосунки у сім'ї доброзичливі між матір'ю та сином, вони проживають у двох з 2014 року, батько участі у вихованні та утриманні сина не приймає.
Також в ході розгляду справи було встановлено, що Відповідач кошти на утримання дитини не надає, фінансово не допомагає.
Судом було встановлено, що відповідно до копії характеристики за вих.№04062024/2 від 04.06.2024 року, Позивач у справі позитивно характеризується за місцем роботи, працює на посаді керівника групи представників торговельних (медичних) з 01.11.2018 року. За якісне виконання своїх посадових обов'язків неодноразово нагороджувалася грамотами компанії та грошовими преміями.
За місцем роботи у ТОВ “Абботт Україна» Позивач отримує дохід, відповідно до довідки за вих.№ LLС00000046 від 06.06.2024 року її дохід склав за 2023 рік 1612953.72 грн. Відповідно до довідки за вих.№ LLС00000046 від 06.06.2024 року дохід Позивача з 01.01.2024 року по 31.05.2024 року склав 747154.91 грн.
Згідно із відомостями які викладені у копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 180/74 від 30.05.2024 року Позивач має хороший стан здоров'я, не зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами.
Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості», що видана Департаментом інформатизації МВС України ВР-003991589 від 30.05.2024 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебуває.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є колегою ОСОБА_1 , знайомі вони з 2005 року. Позивач самостійно проживає з сином у м. Буча, з 2014 року. Вона знає Відповідача особисто, бачила останній раз у 2014 році, у м. Донецьк, з того часу не спілкувалася та не бачила жодного разу. Відповідач не приймає участі у вихованні та забезпеченні сина. Відповідачу ніхто ніяких перешкод у спілкуванні, вихованні та утриманні дитини не створює та не створював. Позивач самостійно займається забезпеченням та вихованням сина. Також зазначила, що їй відомо, що Відповідач має нову родину, дитину у новому шлюбі.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є знайомою Позивачки. ОСОБА_2 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , з яким остання розлучилася. З 2014 року Позивач проживає у м.Буча із сином. Жодного разу вона не бачила ОСОБА_2 . Позивач не створює жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Проте Відповідач ухиляється від покладених на нього батьківських обов'язків. Позивач самостійно утримує, виховує сина, інколи могла говорити про те, що самій все дуже важко робити, без допомоги. При спілкуванні із ОСОБА_6 , то він не говорить про батька ні хорошого, ні погано, він вже дорослий і сам все розуміє.
Згідно висновку органу опіки та піклування Бучанської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №4508 від 02.08.2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Викладене повністю узгоджується з актуальною судовою практикою Верховного Суду (справа № 459/3411/17, постанова від 29.09.2021 року) щодо підстав та особливостей позбавлення батьківських прав, у зв'язку з невиконання батьківських обов'язків.
При вирішенні спору суд виходить з того, що правовідносини між сторонами врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю. (частини друга і четверта статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При цьому суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин мас здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст.153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Встановлені судом обставини у даній справі та дослідження докази, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення Відповідача батьківських прав. Факти прямого ухилення від виконання батьківських обов'язків Відповідачем щодо виховання дитини та не забезпечення здобуття нею освіти прямо підтверджуються зібраними доказами та документами, які знаходяться у матеріалах справи, показами свідків, допитаними у судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ЦПК України).
За правилами частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка діє з 27 вересня 1991 року, «... держави учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини...».
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття, це встановлено та гарантовано Конституцією України та Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно прийматиме рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч.5 ст.183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Так, ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Оскільки Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча повинен, суд вважає за необхідне задовольнити дану вимогу та стягнути з Відповідача аліменти на утримання сина в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно
Оскільки ОСОБА_2 , будучи батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо, в односторонньому порядку, за власною волею припинив спілкування з сином, при цьому перешкод у спілкуванні ніхто йому не чинив та не мав наміру чинити, впродовж тривалого періоду часу ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню та матеріальному забезпеченню, взагалі не цікавиться долею сина, кошти на утримання не надає, то суд вважає, що наявні підстави для позбавлення Відповідача батьківських прав стосовно сина, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , третя особа Орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Таким чином, під час судового розгляду справи Позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, угоди щодо добровільної сплати аліментів між сторонами не досягнуто, Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про задоволення позовних в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.164-166, 180, 243-244 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 60 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_6 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 04360586, Київська область, місто Буча, вулиця Енергетиків, 12.
Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2024 року.
Суддя: О.В. Чернова