Справа № 603/338/24
Провадження № 1-в/603/15/2024
18 жовтня 2024 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
подання провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області
про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Бертники Монастириського району Тернопільської області, адреса проживання АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою освітою, не працюючої, від відбування покарання, призначеного Монастириським районним судом Тернопільської області 08.08.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України
за участю:
засудженої - не з'явилася
прокурора - ОСОБА_4 .
провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області - ОСОБА_5
та провівши судове засідання зазначеного кримінального провадження,
Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 08.08.2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.05.2024 року в кримінальному провадженні №12023211130000369, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2023 року. Згідно з даною угодою ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 22.05.2024 року покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) грн 00 коп.
Провідним інспектором Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області на підставі п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ч. 2 ст. 74 КК України, із урахуванням Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», направлено в суд подання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного їй Монастириським районним судом Тернопільської області 08.08.2024 року.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася хоча судом вживались заходи для належного її повідомлення про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Провідний інспектор Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області в судовому засіданні подання підтримала з підстав зазначених в ньому, просить його задовольнити та звільнити засуджену ОСОБА_3 від призначеного 08.08.2024 року Монастириським районним судом Тернопільської області покарання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за які вона була засуджена.
Заслухавши думку прокурора, який просив подання задовольнити - звільнити відповідно до закону ОСОБА_3 від відбування основного покарання, доводи провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області викладені в поданні, перевіривши матеріали особової справи на засуджену ОСОБА_3 , суд вважає за можливе подання задовольнити виходячи з такого.
09.08.2024 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
У зв'язку зі змінами внесеними до ст. 51 КУпАП зазначеним Законом, після 09.08.2024 року, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Станом на 01.01.2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становить 3028 грн. Таким чином, розмір податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ЦК України становить 1514 грн, тобто для кваліфікації викрадення майна за нормами відповідних статей КК України, його вартість, відповідно до чинних норм законодавства, для 2024 року повинна перевищувати 3028 грн.
Таким чином, діяння за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 наразі не може вважатись кримінальним правопорушенням, оскільки вартість викраденого нею майна (440 грн 30 коп) не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого передбачено саме кримінальну відповідальність.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності одним із фактів, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання, є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Частиною 2 ст. 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинене діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, особа звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене згідно ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання.
Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом.
Згідно з п.13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і 3 ст. 74 КК України.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
За наведених обставин, оскільки на засуджену ОСОБА_3 розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024, та враховуючи те, що її засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення подання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 376, 537, 539 КПК України, ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, -
Подання провідного інспектора Чортківського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області - задовольнити.
Звільнити засуджену ОСОБА_3 від призначеного вироком Монастириського районного суду Тернопільської області 08.08.2024 року покарання, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1