Справа № 601/3120/24
Провадження № 1-кс/601/690/2024
21 жовтня 2024 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні в залі суду, в місті Кременець клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12024216010000242 від 17.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -
Прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до суду в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12024216010000242 від 17.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, із клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 17.10.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 від інспектора СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про те, що вказаного числа близько 05 год., в АДРЕСА_1 , було виявлено порушення правил ПДР та зупинено автомобіль марки ВАЗ 2109, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , в ході перевірки документів останній, використовуючи завідомо підроблений бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 року, видане ТСЦ 5946 на своє ім'я, пред'явив його на вимогу працівників поліції.
17.10.2024 року відомості внесено до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КК України за №12024216010000242.
Дане посвідчення містить ознаки підробки, а саме серія та номер посвідчення водія згідно бази даних ІПНП України належить іншій особі.
17.10.2024 року в ході огляду місця події у зв'язку із необхідністю проведеннясудово-технічної експертизи документів вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке упаковано у спец-пакет KIV2125983 зберігається при матеріалах кримінального провадження для подальшого направлення на дослідження експерту.
Виходячи з того, що для досягнення повноти та всебічності розслідування вищезазначеного факту, а також з метою запобігти відчуженню, розпорядженню та використанню вилученого майна, існує необхідність у накладенні на нього арешту, а тому прокурор просить клопотання задовольнити.
У судове засідання прокурор не з'явився, однак подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності та просить його задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився. Однак надав заяву про розгляд клопотання у його відсутнсті.
В силу вимог ч.1 ст.172 КПК України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Оскільки на цьому етапі жодній особі не вручено повідомлення про підозру, слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене. Встановлення таких підстав базується на існуванні фактів чи інформації, які можуть сформувати у слідчого судді внутрішнє переконання, що події, про які йдеться, становлять склад кримінального правопорушення (безвідносно до особи, яка могла його вчинити).
Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 17.10.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024216010000242 здійснюється за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження (витягом з ЄРДР від 17.10.2024, заявою ОСОБА_4 від 17.10.2024, протоколом огляду місця події від 17.10.2024, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.10.2024) формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Отже, прокурор довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно ч.7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучати речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч. 2 ст. 167 КПК України).
17.10.2024 року в ході огляду місця події вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке упаковано у спец-пакет KIV2125983, зберігається при матеріалах кримінального провадження.
Отже майно, що було вилучене під час огляду місця події відповідно до положень ст. 167-168 КПК є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.
Згідно протоколу огляду місця події від 17 жовтня 2024 року вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке упаковано у спец-пакет KIV2125983.
Вищевказане майно було визнано речовим доказом у кримінальному проваджені, що підтверджується постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 17.10.2024 року.
Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена прокуром мета - забезпечення збереження речових доказів може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Також слід зазначити, що внаслідок проведення експертиз вилученого майна можливо виявити інші докази, які можуть бути використані під час розслідування кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що вилучене майно, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні №12024216010000242 від 17.10.2024 року.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається.
З врахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи, що у межах кримінального провадження перевіряється, наявність засобів, знарядь вчинення кримінального правопорушення та (або) чи зберегли на собі речі сліди злочину передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, а тому є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення цього майна, що унеможливить отримання органом досудового розслідування інформації, яка має значення для цього досудового розслідування. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.
Викладене вище свідчить про можливість і доцільність накладення арешту на тимчасово вилучене майно в цьому кримінальному провадженні, а тому клопотання прокурора слід задовольнити .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12024216010000242 від 17.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке упаковано у спец-пакет KIV2125983 та зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 ..
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1