Справа № 951/655/24
Провадження №1-р/951/8/24
21 жовтня 2024 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про приведення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 відносно засудженого ОСОБА_6 у відповідність згідно з діючим законодавством,
Начальник Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_7 звернувся до Козівського районного суду Тернопільської області із поданням про приведення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 відносно засудженого ОСОБА_6 у відповідність згідно з діючим законодавством.
Подання мотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі Закон №3886-ІХ), який набравчинності 09.08.2024, підвищено поріг кримінальної відповідальності закрадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасованокримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартістьвикраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходівгромадян. Зазначені дії, відповідно до Закону № 3886-ІХ, єдрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
За злочини чи правопорушення в частині адміністративного такримінального законодавства, сума неоподаткованого мінімумувстановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктами169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України длявідповідного року, дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму дляпрацездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станомна 01 січня поточного року.
При цьому, визначаючи розмір двох неоподатковуваних мінімуми доходівгромадян, треба виходити із того його розміру, який діяв на момент вчиненнядіяння. З 09.08.2024 змінився розмір вартості викраденого майна,який і визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність,що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальнувідповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотнудію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння донабрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають абовідбули покарання, але судимість не знято і не погашено.
Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно з ч.2 ст. 74 КК України, підлягає негайному звільненню від призначеного судомпокарання.
За змістом вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від23.01.2024 сума заподіяного засудженим збитку (шкоди) становить 410,00грн, що менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян згідно нормикримінального законодавства, який з 01.01.2023 становив 2684,00 грн.
Ураховуючи викладене, просить розглянути питання щодо приведення вироку Ніжинського міськрайонногосуду Чернігівської області від 23.01.2024 щодо ОСОБА_6 у відповідність до діючого законодавства.
У судовому засіданні представник Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 подання підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у ньому, просив подання задовольнити та звільнити засудженого від призначеного судом покарання за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення подання щодо приведення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 у відповідність з діючим законодавством.
Засуджений ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, подав заяву від 21.10.2024, у якій просив розгляд подання проводити у його відсутності, щодо задоволення подання не заперечував.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд дійшов таких висновків.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від23.01.2024ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України:
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Засуджений перебуває на обліку в Тернопільському районному секторі № 3 філіїДержавної установи «Центр пробацїї» в Тернопільській області.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
09.08.2024 набрав чинності Закон № 3886-IX, відповідно до якого діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Відповідно до положень ст. 4 КК України злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
За змістом правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) настає у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
При цьому підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року складав 1342,00 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають 2684,00 грн.
Як вбачається із вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від23.01.2024, розмір шкоди, заподіяної вчиненим ОСОБА_6 15.10.2023 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, становить 410,00грн, тобто не перевищує 2684,00 грн.
Таким чином, на день розгляду подання діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально караним, оскільки вартість викраденого ним майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 01.01.2023 становило 2684,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Отже, під час судового розгляду даного подання встановлено підстави, передбачені частиною другою статті 74 КК України, для звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Крім цього, суд враховує, що згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 ОСОБА_6 засуджено також за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Отже, на даний час ОСОБА_6 вважається засудженим вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 за ч.2 ст. 289 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024, а саме з 23.01.2024.
Керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 395, 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння.
Вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024 за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк, встановлений ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.01.2024, а саме з 23.01.2024.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом семи днів із дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1