Справа № 951/519/21
Провадження №1-р/951/7/24
21 жовтня 2024 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про приведення вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 відносно засудженого ОСОБА_6 у відповідність згідно з діючим законодавством,
Начальник Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_7 звернувся до Козівського районного суду Тернопільської області із поданням про приведення вироку Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 відносно засудженого ОСОБА_6 у відповідність згідно з діючим законодавством.
Подання мотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі Закон №3886-ІХ), який набравчинності 09.08.2024, підвищено поріг кримінальної відповідальності закрадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасованокримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартістьвикраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходівгромадян. Зазначені дії, відповідно до Закону №3886-ІХ, єдрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
За злочини чи правопорушення в частині адміністративного такримінального законодавства, сума неоподаткованого мінімумувстановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктами169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України длявідповідного року, дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму дляпрацездатної особи, а прожитковий мінімум встановлюється законом станомна 01 січня поточного року.
При цьому, визначаючи розмір двох неоподатковуваних мінімуми доходівгромадян, треба виходити із того його розміру, який діяв на момент вчиненнядіяння. З 09.08.2024 змінився розмір вартості викраденого майна,який і визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України (далі КК України), закон про кримінальну відповідальність,що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальнувідповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотнудію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння донабрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають абовідбули покарання, але судимість не знято і не погашено.
Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно з ч.2 ст. 74 КК України, підлягає негайному звільненню від призначеного судомпокарання.
За змістом вироку Козівського районного суду Тернопільської області від13.08.2021 сума заподіяного засудженим збитку (шкоди) становить 2028,63 грн, що менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян згідно нормикримінального законодавства, який з 01.01.2020 становив 2102,00 грн.
Ураховуючи викладене, просить розглянути питання щодо приведення вироку Козівського районногосуду Тернопільської області від 13.08.2021 щодо ОСОБА_6 у відповідність до діючого законодавства.
У судовому засіданні представник Тернопільського районного сектору №3 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 подання про приведення у відповідність вироку від 13.08.2021 згідно з діючим законодавством підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у ньому, просив таке задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що подання є обґрунтованим, не суперечить вимогам закону, просила його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, що враховуючи вимоги частини п'ятої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), не є перешкодою для проведення судового розгляду за відсутності засудженого.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.
Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021 більш суворим за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 на період іспитового строку наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Засуджений перебуває на обліку в Тернопільському районному секторі № 3 філіїДержавної установи «Центр пробацїї» в Тернопільській області.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
09.08.2024 набрав чинності Закон № 3886-IX, відповідно до якого діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Відповідно до положень ст. 4 КК України злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
За змістом правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, Закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) настає у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
При цьому підпунктом 169.1.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2102 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01.01.2020 складав 1051 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають 2102,00 грн.
Як вбачається із вироку Козівського районного суду Тернопільської області від13.08.2021, розмір шкоди, заподіяної вчиненим ОСОБА_6 29.12.2020 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 185 КК України, становить 2028,63грн, тобто не перевищує 2102,00 грн.
Таким чином, на день розгляду подання діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально караним, оскільки вартість викраденого ним майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 01.01.2020 становило 2102,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, під час судового розгляду даного подання встановлено підстави, передбачені ч. 2 ст. 74 КК України, для звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного покарання за вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Крім цього, судом враховується, що вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 остаточне покарання ОСОБА_6 визначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021 більш суворим за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Згідно вироку Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання - три роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України із врахуванням вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2021 остаточну міру покарання обрано шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. Злочин вчинено 26.12.2019, вартість викраденого майна 3361,21 грн.
За змістом статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 1921 грн.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян у 2019 році становило 1921 грн, що не дає підстав для звільнення ОСОБА_6 від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України згідно вироку Корецького районного суду Рівненської області на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Отже, на даний час ОСОБА_6 вважається засудженим вироком Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021 за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі; остаточне покарання визначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 1 рік. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021, а саме з 03.06.2021.
Керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 395, 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 13.08.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння.
Вважати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, та відповідно до якого на підставі ч. 4 ст. 70 КК України із врахуванням вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2021 остаточну міру покарання обрано шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки шість місяців позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік із покладенням на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Іспитовий строк, встановлений ОСОБА_6 , рахувати з моменту проголошення вироку Корецького районного суду Рівненської області від 03.06.2021, а саме з 03.06.2021.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом семи днів із дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1