Справа № 282/977/24
Провадження № 2/282/257/24
21 жовтня 2024 року
селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Носача В.М.,
за участю секретаря судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , до Любарської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,-
Представник позивачки звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Любарської селищної ради, в якому просить ухвалити рішення про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну ділянку площею 1 га., кадастровим номером 1823183200:08:003:0001.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 .
Згідно спадкової справи №377/2009, заведеної до майна померлої ОСОБА_3 , спадкоємицею якої за заповітом померлої є її дочка ОСОБА_1 . При цьому інших спадкоємців, а також осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні померла немає.
Позивачка оформила свої спадкові права щодо майна матері, зокрема на будинок, який належав останній.
Проте, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії №96/02-31 від 14.06.2023, якою відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала її матері згідно державного акту на право на земельну ділянку серії ЯЛ №594672. Відповідно до вказаної постанови, нотаріусом встановлено, що державний акт ЯЛ №594672 видано 05.05.2011, тобто після смерті спадкодавця (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
9 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. Призначено підготовче судове засідання на 09 год 00 хв 3 вересня 2024 року.
Витребувано з Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3
3 вересня 2024 року підготовче судове засідання відкладено до 14 год 00 хв 21 жовтня 2024 року та повторно витребувано з Любарської державної нотаріальної контори Житомирської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .
В підготовче судове засідання позивачка та її представник не з'явилися. Представник позивачки адвокат Сьомко В.Т. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує і просить суд їх задовольнити.
Представник Любарської селищної ради у підготовче засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. У поданому відзиві Любарська селищна рада не заперечує щодо вимог позивача, та просить справу розглядати без участі його представника.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 , її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №6.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Перетік Любарського району Житомирської області у віці 79 років померла ОСОБА_3 , актовий запис №9.
14 листопада 2007 року секретарем Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області ОСОБА_5 посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 , 1930 року народження, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все майно з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, яке на день смерті буде її належати заповіла ОСОБА_1 .
27 грудня 2010 року державним нотаріусом Любарської державної нотаріальної контори Панасюком В.В., після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 . Спадщина на яку видане свідоцтво складається з цілого житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області в порядку заміщення державного нотаріуса Любарської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку за кадастровим номером: 1823183200:08:003:0001, загальною площею 1,0000 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Житомирська область, Любарський район, Глезненська сільська рада, після смерті матері ОСОБА_3 , так як державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №594672 був виданий відділом Держкомзему у Любарському районі Житомирської області 5 травня 2011 року на підставі розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації від 17 березня 2010 року за №52, тобто розпорядження і державний акт видано після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Судом також встановлено, що на підставі Розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації від 17 березня 2010 року №52, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 за межами населеного пункту с.Перетік Глезненської сільської ради; передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку 1,00 га. за межами населеного пункту с.Перетік Глезненської сільської ради із земель, які були надані в постійне користування для ведення особистого селянського господарства; рекомендовано районному відділу Житомирської регіональної філії державного земельного кадастру здійснити реєстрацію та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку.
5 травня 2011 року на підставі Розпорядження голови від 17 березня 2010 року №52 Любарської районної державної адміністрації Чулаєвській Ніні Матвіївні видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,0000 га., яка розташована Житомирська область, Любарський район, Глезненська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1823183200:08:003:0001.
Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2023 №НВ-9920353402023 слідує, що ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 1823183200:08:003:0001, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1 га. на підставі Розпорядження голови Любарської районної державної адміністрації 17.03.2010 №52.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. ст.4, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
На підставі ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті особи.
Як убачається з ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).
Статті 81,131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що Державний акт, виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , свідчить про набуття нею права власності на земельну ділянку. Оскільки ОСОБА_3 не встигла оформити за життя правовстановлюючий документ - державний акт на набуте нею майно через обставини, які від неї не залежали, зазначене перешкоджає позивачці реалізувати право спадкування на майно і отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.
Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на вказану земельну ділянку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч. 9 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати позивача не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 200, 206, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Любарської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну ділянку площею 1 га., кадастровим номером 1823183200:08:003:0001.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя В.М. Носач