Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
провадження №2/279/1698/24
Справа № 279/4605/24
17 жовтня 2024 року м.Коростень Житомирської області
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Пригоцькою Я.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/4605/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати ,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що він працював в період з 11.04.2019 року по 19.08.2022 року на посаді водія автотранспортних засобів на ПП "Автомагістраль". 19.08.2022 року його було звільнено, однак в день звільнення йому як працівнику підприємства не було виплачено всі належні суми, передбачені на день звільнення. Таким чином, у відповідача наявна заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з 01.01.2022 року по 19.08.2022 року на загальну суму 106235 грн. 03 коп. Зазначене не оспорюється, а відтак, не підлягає доказуванню та підтверджено довідкою наданою відповідачем. Як вбачається з наданої відповідачем довідки №1049 від 24.06.2024 року, заборгованість по заробітній платі та сумах, які належали до сплати останньому при звільненні, становить 106235 грн. 03 коп.. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену суму заробітної плати, у сумі 106235 грн. 03 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки ПП "Автомагістраль" станом на 24.06.2024 року видало позивачеві довідку №1049, яка була надіслана як додаток до листа №1053 від 24.06.2024 року, і яку сам же позивач додає до позовної заяви. З листа №1053 від 24.06.2024 року вбачається, що заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 відсутня, що додатково вбачається і з доданої відповідної довідки №А-00000247 від 20.06.2024 року, вихідний №1049 від 24.06.2024 року. Будь-яких інших нарахувань чи розрахунків підприємством не здійснювалося, а надана довідка включає у себе усі здійснені нарахування та виплати. Зокрема, позивачем помилково не враховано, що сума 106235,03 гривень (чиста заробітна плата з компенсацією відпустки), яку він просить стягнути з відповідача, нарахована за період з січня-серпня 2022 року та вона йому була повністю виплачена, а відтак останнім заявлена до стягнення сума неіснуючого боргу у розмірі 106235,03 гривень, яка не може бути стягнута повторно. Довідка складена у формі таблиці та містить відомості про нарахований дохід, доплати та відрахування податків, а дві останні колонки містять відображені суми виплачених коштів та доходу позивача за вирахуванням утримань, які наразі є однаковими, що свідчить про повну сплату заробітної плати позивачеві та відсутність заборгованості ще станом на 24.06.2024 року, не кажучи вже про дату подачі позову - 18 липня 2024 року. Стосовно ймовірного відшкодування витрат на правничу допомогу, то такі витрати є похідними від основних вимог, які задоволенню не підлягають, а відтак не може бути задоволено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Дослідивши письмові матеріалами справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне:
Судом встановлено, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин з приводу невиплати розрахункових коштів при звільненні працівника, який регулюється нормами трудового законодавства.
Як зазначив позивач, з 11.04.2019 року по 19.08.2022 року він перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством "Автомагістраль".
Звернувшись з даним позовом, позивач, посилаючись на порушення своїх трудових прав, просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але невиплачену на день звільнення заробітну плату в сумі 106235,03 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень. На підтвердження позовних вимог подано відповідь на адвокатський запит №1053 від 24.06.2024 року ат довідку №1049 від 24.06.2024 року, які відомостей про заборгованість з виплати розрахункових коштів позивачеві не містять.
Відповідно до ст.43 ч.7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні норми містить ст.24 Закону України «Про відпустки».
В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Окрім того, положеннями ст.238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 висловлена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Отже, введення воєнного стану не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст.47, 116 КЗпП України та не передбачає особливостей щодо розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ст.13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3,4 ст.12 ЦПК України).
З наданого до матеріалів справи листа №1053 від 24.06.2024 року вбачається, що заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 відсутня.
Згідно довідки №А-00000247 від 20.06.2024 року, вихідний №1049 від 24.06.2024 року, відображені суми виплачених коштів та доходу позивача за вирахуванням утримань, є однаковими, що свідчить про повну сплату заробітної плати позивачеві та відсутність заборгованості станом на 24.06.2024 року.
Інших доказів на підтвердження порушеного права позивачем не подано та не підтверджено. Позивачем до матеріалів справи не долучено жодного письмового доказу, який би вказував на те, що відповідачем нарахована, але не була виплачена заробітна плата при звільненні.
Твердження, наведені у відзиві, свідчать про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
З огляду на наведене, позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, які б в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність обставин, викладених у позовній заяві, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності наявних у справі доказів, обставини справи, на які позивач посилається як на предмет та підставу своїх вимог до вказаного у справі відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та відповідно і судових витрат.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.116 КЗпП України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 від 23.12.2011 року.
Відповідач: Приватне підприємство "Автомагістраль", місце знаходження: 07351, Київська область, Бучанський район, с.Синяк, вул.Київська, буд.68, адреса листування: 07301, Київська область, м.Вишгород, а/с №135, код ЄДРПОУ 31481658.
Суддя Волкова Н.Я.