21.10.2024
Справа № 482/2617/23
Номер провадження 2/482/199/2024
21 жовтня 2024 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., секретар судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
встановив:
Орган опіки та піклування в особі Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач є біологічною матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які навчаються в Антонівському мистецькому ліцею Миколаївської міської ради. Відповідач являється одинокою матір'ю. Відомості про батька дітей у свідоцтвах про народження записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своїх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не відвідує синів, не спілкується з педагогами, не забезпечує свої дітей одягом та канцтоварами, не піклуються про фізичний та духовний розвиток дітей.
Тому, посилаючись на викладене Орган опіки та піклування просить суд про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про стягнення з неї аліментів.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення. Справу просила слухати за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.ч. 5, 6, п.2 ч.7, ч.11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань від неї не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Щодо позбавлення батьківських прав.
ОСОБА_3 є матір'ю дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 04.06.2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 1725; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого 21.06.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис 1942.
Відповідно до інформації комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Новоодеської міської ради», з 2021 року сім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні та вихованні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває в банку даних сімей, які потрапили в складні життєві обставини.
Дана родина, починаючи з 2021 року неодноразово перебувала під соціальним супроводом, у зв'язку з невиконанням даною громадянкою своїх батьківських обов'язків. ОСОБА_4 , зловживає алкогольними напоями не створила умови для проживання та виховання неповнолітніх дітей. Зі слів односельців діти постійно жебракують, перебувають без нагляду. Деякий час дітьми займалася бабуся, періодично підгодовуючи онуків, але через хворобу не має змоги здійснювати постійний догляд за онуками.
ОСОБА_3 неодноразово запрошувалася на комісію з питань захисту прав дитини, але жодного разу не з'явилася. Фахівцем із соціальної роботи під час соціального супроводу та за карткою отримувача соціальних послуг постійно проводилася робота щодо належного виконання батьківських обов'язків, недопущення вживання алкогольних напоїв, додержання санітарно - гігієнічних умов в будинку. На рекомендації фахівця ОСОБА_3 не реагувала, поводила себе агресивно, під час відвідування родини часто була помічена в стані алкогольного сп'яніння.
Станом на 02.08.2023 року ситуація в родині не змінилася, на співпрацю з працівниками Центру ОСОБА_4 не йде, мотивуючи, що в їхній родині протеб нема. Натомість, запаси продуктів харчування відсутні, діти не забезпечені одягом по сезону, запасу дров нема, санітарно-гігієнічні умови проживання незадовільні. Будинок в якому проживає родина належить покійному співмешканцю, мати якого планує цей будинок подарувати онуку, через що є загроза що ОСОБА_5 залишиться без житла.
Відомості про батька в свідоцтвах про народження дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00041127888 та №00041128224, відповідно, виданих від 25.08.2023р Новоодеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
З акту обстеження умов проживання від 11.03.2023 вбачається, що умови проживання не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Для дітей не створені умови проживання, відсутні спальні місця, одяг та взуття, нема в наявності шкільного приладдя, місця для навчання. Стосунки в сім'ї недоброзичливі, мати вживає алкогольні напої.
Крім того, актом обстеження умов проживання від 08.08.2023 року підтверджується, що умови проживання незадовільні, під час обстеження виявлено, що мати знаходиться в нетверезому стані, в будинку брудно й неохайно, речі розкидані по всьому будинку. Відсутній запас продуктів харчування. Стосунки в сім'ї недоброзичливі, мати в стані алкогольного сп'яніння.
У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_4 , в якій остання підтверджує той факт, що немає можливості займатися вихованням дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.
В силу статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п.п. 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2017 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в статті 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
За вищевказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідач, свідомо, без будь-яких поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя своїх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не проявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, в наслідок чого останні були позбавлені батьківської уваги і піклування, порушено їхні права на належне батьківське виховання, спілкування, життя і розвиток в сім'ї, внаслідок чого відповідачем завдано шкоди правам та інтересам дітей, які захищаються Декларацією прав дитини, Конвенцією про права та чинним законодавством України, зокрема ст.ст. 150, 152-153, 155 СК України.
Зважаючи на вищевикладене, виражаючи турботу про долю дітей, керуючись п. 2. ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківський прав відносно неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Щодо стягнення аліментів.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК країни, аліменти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин, на принципах справедливості, сумлінності й розумності, рівності батьків щодо обов'язку по утриманню дітей, враховуючи вимоги ст. ст. 182, 184 СК України, суд вважає правильним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 та п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Тому, виходячи з викладено з відповідача на користь Держави слід стягнути судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-
ухвалив:
Позов - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно її синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 35433613), як органу опіки та піклування, аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи 23.11.2023 року з дня подання позовної заяви до суду, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Держави 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн. судового збору, який сплатити на рахунок UA908 9999 8031 3111 2560 0002 6001 , отримувач ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць, починаючи з 23.11.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя: В.О. Баранкевич