Миколаївської області
Справа №477/2544/23
Провадження №2-з/477/11/24
про відмову в забезпеченні позову
15 жовтня 2024 року місто Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючого у справі судді - Глубоченка С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених на поліпшення житлового будинку,
22 вересня 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з нього відповідачів, без надання іншого житлового приміщення. Також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.
Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
23 вересня 2024 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат понесених на поліпшення житлового будинку, позовні вимоги об'єднані в одне провадження.
04 жовтня 2024 року від позивачів за зустрічним позовом надійшла заява про забезпечення позову, у якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,посилаючись на потенційну можливість відповідача відчужити належне їй нерухоме майно, за час проживання в якому, позивачі за зустрічним позовом понесли витрати в сумі 950 000,00 грн за поліпшення житла. При цьому, у разі задоволення зустрічного позову та відмови ОСОБА_3 добровільно виконати рішення суду та відчуження нею будинку, виконавча служба не матиме можливості накласти арешт на майно ОСОБА_3 за причини відсутності в неї такого майна.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову передана головуючому по справі 14 жовтня 2024 року, через перебування у відпустці.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Верховний суд України, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц (постанова від 11 липня 2018 року), зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ЦПК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також накладенням арешту на майно або забороною вчиняти певні дії.
При цьому, заходи до забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За приписами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що позивачі просять стягнути з відповідача витрати, понесені на поліпшення житлового будинку на загальну суму 950 000 грн.
Заявники у поданій заяві просять, зокрема, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке ніким не оспорюється.
При цьому, обґрунтовуючи подану заяву заявники вказують на ту обставину, що вони будуть мати право у майбутньому (у разі задоволення зустрічного позову) на стягнення коштів і у разі відсутності таких, можливе примусове виконання судового рішення з подальшим накладенням арешту на нерухоме майно, належне ОСОБА_3 .
На думку суду заходи забезпечення позову, обрані позивачами за зустрічним позовом, не є співмірними та адекватними, та не відповідають заявленим позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Заявниками не доведено, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивачів за зустрічним позовом можливості ефективно захистити їх порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких вони звернулися до суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 серпня 2019 року за №761/39201/18.
Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Натомість, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачі за зустрічним позовом просять накласти арешт на зазначене вище майно посилаючись на саму потенційну можливість відповідача відчужити належне їй майно, яке не є предметом спору, що суперечить підставам такого забезпечення, які визначені у частині другій статті 149 ЦПК України.
Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, зважаючи на відсутність обставин які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 258-260 ЦПК України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО