Справа № 463/9578/24
Провадження № 1-кп/463/523/24
21 жовтня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
малолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,
законного представника
малолітнього потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024142360000789 від 09.09.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (гуртожиток),
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
ОСОБА_7 08 вересня 2024 року приблизно о 18 год. 40 хв., перебуваючи у тролейбусі АДРЕСА_3 , умисно, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи протиправно, реалізовуючи свій злочинний намір на заподіяння фізичного болю, наніс малолітньому ОСОБА_4 один удар долонею правої руки в ділянку обличчя зліва, чим спричинив останньому фізичного болю.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю, дав покази, які в повній мірі відповідають обставинам, викладених в обвинувальному акті. Підтвердив, що 08.09.2024 року ввечері він їхав у тролейбусі. Також у тролейбусі перебував потерпілий зі своїми колегами, які голосно викрикували та сміялися. Він зробив їм зауваження, вони не відреагували. Потерпілий висловився до нього нецензурним словом, після чого він наніс ляпас своєю рукою по обличчю потерпілого. У вчиненому розкаюється, просить вибачення у потерпілого та просить суд суворо не карати.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження, які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин пред'явленого йому обвинувачення, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений у присутності захисника підтвердив позицію щодо обмеження обсягу дослідження доказів судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, добровільність його позиції та розуміння правових наслідків обмеження обсягу дослідження доказів судом.
Оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно завдав удар потерпілому, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, а тому його дії правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.126 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставинини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який розлучений, не працює, раніше не суджений, є учасником АТО, з 01.12.2017 року по 02.02.2018 року перебував на диспансерному обліку з приводу психоневрологічного захворювання (змішаний тривожно-депресивний розлад), крім того, з серпня 2015 року перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.
Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального проступку щодо малолітньої дитини.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи позицію сторони обвинувачення, потерпіла сторона відмовилася виступати у судових дебатах, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в межах санкції статті вчиненого ним кримінального проступку у виді штрафу, що є достатнім для виправлення та перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч.2 ст.50 КК України.
На момент ухвалення вироку обвинуваченому у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,0 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.
Речові докази у справі: DVD-R диск із відеозаписами про подію 08.09.2024 року - зберігати при матеріалах справи.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1