Справа № 461/6509/22
Провадження № 1-в/461/255/24
21.10.2024 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові подання начальника Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання,
встановив:
начальник Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 звернулася до суду із поданням про звільнення від подальшого відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного йому вироком Галицького районного суду міста Львова від 09.12.2022 року, у зв'язку із внесенням змін до чинного законодавства, згідно яких кримінальне правопорушення за вчинення якого його засуджено втратило кримінальну караність.
Обґрунтовуючи подання представник органу пробації, вказує, що відбулась декриміналізація злочину за яке було засуджено ОСОБА_5 , тобто він перестав бути кримінально караним. З огляду на наведене, начальник Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області просить суд звільнити ОСОБА_5 від покарання за згаданим вироком.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення подання не заперечив.
Представник органу пробації подала до суду клопотання про слухання справи за її відсутності, згідно якого подання підтримує у повному обсязі.
Засуджений у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема скеруванням рекомендованої кореспонденції.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Відповідно до положень ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
З урахуванням наведених вище положень, а також зважаючи на те, що ініційоване автором подання питання не погіршує становище засудженого, перешкод для розгляду подання за відсутності осіб, які не прибули в судове засідання не встановлено.
Дослідивши подання, матеріали судового провадження, а також особову справу засудженого, заслухавши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів та мотивів.
Згідно ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Законом № 3886-IX у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 НМ.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 НМ безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні ст. 5 КК.
Зміна розміру мінімальної заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян не має за безпосередню мету зміну кримінального закону, тому хоча і може вплинути на застосування норми кримінального закону до певного кола діянь, однак не є зміною кримінального закону, а отже, немає зворотної дії в часі.
Європейський суд з прав людини хоча і вважає, що при використанні техніки «бланкетної» або «відсильної» норми для криміналізації дій або бездіяльності положення, яке посилається, і положення, на яке здійснюється посилання, мають розглядатися в сукупності як кримінальний закон, однак вирішує справи виходячи з конкретних обставин. У справі Morck Jensen він розглядав ситуацію, коли законодавство передбачало кримінальну відповідальність за перебування на певній території без дозволу, але згодом режим цієї території було змінено. ЄСПЛ взяв до уваги, що законодавство, яке змінило режим відповідної території, не мало на меті переглянути застосовність відповідного положення кримінального закону, і таким чином зміна законодавства була зумовлена зовнішніми обставинами, пов'язаними зі зміною ситуації на цій території, які не стосувалися питання винуватості.
Періодична зміна розміру НМ відповідним законодавством не тягне за собою декриміналізації тих діянь, які кваліфікувалися як кримінальні правопорушення виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення злочину. Однак, такий підхід не застосовний до змін, які внесені у ст. 51 КУпАП Законом №3886-IX.
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст. 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості. Тому зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, суд розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Таким чином, зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ.
У той же час, визначення суми, яка дорівнює 2 НМ здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
На день розгляду подання набули чинності зміни до законодавства України, що вплинули на розмір матеріальної шкоди, за заподіяння якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2021 році становила 2270 грн, а у 2022 році - 2481 грн тощо.
Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Наведене вище узгоджується з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року справа №278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24.
Судом встановлено, що вироком Галицького районного суду міста Львова від 09.12.2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Вказана вирок набрав законної сили 10.01.2023 року.
На даний час вирок перебуває на виконані у Галицькому районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області.
Зі змісту вироку вбачається, що діями ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому у розмірі 532 грн 55 коп., що є вартістю викраденого майна.
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_5 майна є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, суд вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.74 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України,
постановив:
подання начальника Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Галицького районного суду міста Львова від 09.12.2022 (справа №461/6509/22; провадження №1-кп/461/709/2), звільнити від подальшого відбування покарання за даним вироком.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Львівської області, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1