Справа №461/8547/24
21 жовтня 2024 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом
Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області,
в інтересах якого діє ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до
громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 )
про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
21.10.2024 ОСОБА_1 , який діє в інтересах Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, звернувся до суду з позовом до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців.
Відповідно до прохальної частини заяви, позивач просить прийняти рішення про затримання Громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 21.10.2024 о 11.00 год., згідно протоколу №МЛВ 000096 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 203 КУпАП, працівниками Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002731 від 21.10.2024 за ч. 2 ст. 203 КУпАП, громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування більш як на 30 днів.
Дії громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП. Згідно витягу БД «Аркан» іноземець прибув на територію України останній раз 15.02.2024 через ПП «Могилів-Подільський» за паспортом громадянина Турецької Республіки. В подальшому втратив паспорт та території України, перейшов у статус нелегального мігранта. Документи, що посвідчують особу іноземця відсутні.
21 жовтня 2024 року з метою забезпечення процедури примусового видворення прийнято Рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення примусового видворення.
ОСОБА_2 перевищив дозволений строк свого перебування на території України більше 90 днів протягом 180 днів, чим порушив п. 2 Порядку продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150. Відповідач, нелегально перебуваючи на території України з 2024, не має постійного місця проживання та місця праці, не має стабільного джерела доходів для свого існування. Відтак, існує ризик втечі громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та уникнення ним подальшого примусового видворення за межі території України, беручи зазначене до уваги, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача ? Горбань О.В. подав до суду клопотання у якому зазначив про розгляд справи за його відсутності.
Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Згідно долученої до матеріалів справи заяви, відповідач просить проводити розгляд справи у його відсутності. З наданої суду заяви також вбачається, що відповідач від послуг безоплатної правової допомоги відмовився, перекладача не потребує, проти задоволення позову не заперечує, наслідки задоволення такого йому зрозумілі.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача, суд враховує положення статті 9 КАС України, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Таким чином, зважаючи на те, що учасники справи висловилися стосовно своєї позиції щодо розгляду справи за їх відсутності, тобто у такій спосіб вирішили реалізувати своє право на доступ до правосуддя, враховуючи встановлені положеннями КАС України норми щодо обмежених строків розгляду даної категорії справ, суд знаходить можливим провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, беручи до уваги позицію учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних доводів та мотивів.
Суд встановив, що 21.10.2024 року о 11.00 год., згідно протоколу №МЛВ 000096 про адміністративне затримання за ч. 2 ст. 203 КУпАП, працівниками Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області був виявлений та затриманий громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_2 - відповідач), для забезпечення своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_2 порушив правила перебування іноземців на території України, а саме ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 002731 від 21.10.2024 за ч. 2 ст. 203 КУпАП громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування більш як на 30 днів.
Дії громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП.
Згідно витягу БД «Аркан», іноземець прибув на територію України останній раз 15.02.2024 через ПП «Могилів-Подільський» за паспортом гр.Турецької Республіки. В подальшому, відповідач втратив паспорт на території України, перейшов у статус нелегального мігранта. Документи, що посвідчують особу іноземця відсутні.
21 жовтня 2024 року, з метою забезпечення процедури примусового видворення прийнято Рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення примусового видворення.
Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , 24.02.1998 ухилився від виїзду з України, не вживав заходів щодо оформлення легального статусу перебування на території України, із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не зверталася, законне джерело існування та підстави для подальшого перебування на території України відсутні.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України
Встановлено, що відповідач перевищив дозволений строк свого перебування на території України - більше 90 днів протягом 180 днів, чим порушив п. 2 Порядку продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 № 150.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні. Він не може бути працевлаштований, та мати законного, постійного джерела доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби, через що, з метою отримання грошових коштів, може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.
В силу ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Враховуючи те, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, в силу вимоги ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусове повернення до нього не застосовувалося.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Відповідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Підставами вважати, що громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 буде ухилятися від виїзду є:
- відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України;
- відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України;
- відсутність фінансового забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постанови №1 Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 25.06.2009, ГУ ДМС у Львівській області розглянуло належну інформацію, яка була доступна та переконані, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському чи принизливому поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.
Громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2 не має жодної з обставин, на підставі яких, відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», він не може бути примусово видворенний за межі території України.
Проаналізувавши усі обставини перебування відповідача на території України було встановлено, що у останнього відсутні законні підстави для перебування іноземця на території України, відсутні документи, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України; відсутнє фінансове забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі. Правом звернутися в установленому законом порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідач не скористався.
Докази про те, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Згідно частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Беручи до уваги той факт, що відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, існує ризик його втечі, а так само у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 11 ст. 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Враховуючи наведене, зокрема те, що відповідач перебуває на території України без відповідних законних підстав, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 271, 272, 243-245, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,
ухвалив:
адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців - задовольнити.
Затримати з метою забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області
(79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, ЄДРПОУ 37831493, телефон 261-49-02,
електронна пошта: lv@dmsu.gov.ua);
представник позивача: Горбань Олександр Володимирович
(79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, телефон НОМЕР_2 ,
електронна пошта: lv_suz@dmsu.gov.ua);
відповідач: громадянин Турецької Республіки ОСОБА_2
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький