Єдиний унікальний номер №943/1001/24
Провадження № 2/943/806/2024
18 жовтня 2024 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
ОСОБА_2 звернулася в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 .Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить зокрема земельна ділянка площею 0,52 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Буської міської ради (колишньої Милятинської сільської ради). Рішенням Милятинської сільської ради батькові позивачки було передано таку безоплатно у приватну власність, проте останній не встиг завершити процедуру приватизації даної земельної ділянки, а саме зареєструвати право власності на земельну ділянку на своє ім'я. Позивач є спадкоємцем по заповіту до даного майна, фактично прийняла таке після смерті батька, але оскільки, приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа батьком, не може юридично оформити прийняття даного спадкового майна. Просить суд визнати за нею право на завершення процедури приватизації означеного спадкового майна.
Позивачка, до початку підготовчого судового засідання, подала заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача за викликом суду не з'явився, подав заяву з проханням справу слухати у їх відсутності, заперечень проти позову не подав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Милятинською сільською радою підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 за життя розпорядився усім своїм майном в користь позивачки, склавши заповіт 28.07.1987 року, посвідчений Милятинською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за №36.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої увійшла, зокрема земельна ділянка загальною площею 0,52 га (в тому числі земельна ділянка площею 0,1316 га кадастровий номер: 4620683600:17:002:0096, площею 0,1773 га кадастровий номер: 4620683600:17:002:0099, площею 0,0970 га кадастровий номер: 4620683600:17:003:0025, площею 0,1076 га з кадастровим номером: 4620683600:17:002:0097) для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Милятинської сільської ради).
Архівним витягом виданим Золочівською РДА 03.04.2023 року № 185 підтверджується, що рішенням Милятинської сільської ради від 22.12.1993 року ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,52 га для ведення особистого підсобного господарства (тепер для ведення особистого селянського господарства), що розташована в с. Новий Милятин Золочівського району Львівської області.
Як вбачається з вищевказаного, за життя ОСОБА_3 отрима рішення про передачу йому у безплатну приватну власність земельної ділянки, отже розпочав процедуру приватизації, однак не встиг належним чином зареєструвати право власності на неї.
Згідно заповіту від 28.07.1987 року, посвідченого секретарем виконкому Милятинської сільської ради за реєстровим № 36, ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Частиною 1 ст. 1268 ЦK України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Позивач фактично прийняла спадщину після смерті батька, вступила у володіння та розпорядження спадковим майном, оскільки була зареєстрована та проживала разом з батьком на день його смерті, що підтверджується довідкою, виданою Буською міською радою 29.04.2024 року № 258.
Однак не може оформити юридично прийняття спадщини в частині означеної земельної ділянки площею 0,52 га, оскільки приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа на власника.
Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до от. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
-цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
-свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VІ).
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Ш України від 26.121992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3ст. 116 ЗК України).
Як вбачається з рішення Милятинської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 року ОСОБА_3 передали безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,52 га, що розташована на території Милятинської сільської ради однак, спадкодавець не оформив у встановленому законом порядку права власності на спірну земельну ділянку.
В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Таким чином, ОСОБА_3 за життя не набув права власності на спірну земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України. Позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті спадкодавця та набула права в порядку спадкування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Суд приходить до переконання, що в силу вимог до ст. 1218 ЦК України до позивача перейшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.
Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.
Враховуючи вище викладене, те що відповідач позов визнає, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в підготовчому судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235,1268 ЦК України, суд -
ухвалив :
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителькою с. Ріпнів Золочівського району Львівської області право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,52 га (в тому числі земельна ділянка площею 0,1316 га кадастровий номер: 4620683600:17:002:0096, площею 0,1773 га кадастровий номер: 4620683600:17:002:0099, площею 0,0970 га кадастровий номер: 4620683600:17:003:0025, площею 0,1076 га з кадастровим номером: 4620683600:17:002:0097) для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Милятинської сільської ради), яка була передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Милятинської сільської ради від 22.12.1993 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Суддя: Б. М. Журибіда