Справа №333/5629/24
Провадження №2/333/3555/24
Іменем України
10 жовтня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/5629/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по аліментам, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення на її користь з ОСОБА_3 неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 листопада 2014 року по 31 березня 2024 року у розмірі 215918,67 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Михайлівського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 10 листопада 2014 року і до повноліття дитини. Виконавчий лист №321/1744/14 перебуває в провадженні Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжя. Однак, ОСОБА_4 не виконує належним чином покладені на нього обов'язки, внаслідок чого станом на 31 березня 2024 року згідно з розрахунком державного виконавця відповідач має заборгованість по виплаті аліментів за період з 10 листопада 2014 року по 31 березня 2024 року у розмірі 215918,67 гривень. Сума неустойки (пені) за несплату аліментів за період з 10 листопада 2014 року по 31 липня 2016 року складає 533343,13 гривень. Але, з урахуванням застереження, викладеного в ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, вона просить суд стягнути на її користь з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину за період з 10 листопада 2014 року по 31 березня 2024 року, згідно з її розрахунком, у розмірі, що не перевищує 100% суми боргу по сплаті аліментів, і становить 215918,67 гривень.
Позивач і її представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, представник позивача надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач і його представник, повідомлені судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотань про зупинення або відкладення розгляду справи не заявляли.
18.09.2024 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідач з вересня 2023 року перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України та бере участь в бойових діях. В червні 2024 року отримав тяжке вибухове осколкове поранення. У зв'язку з цим, відповідач має додаткові витрати, пов'язані із проходженням військової служби та участю в бойових діях (витрати на забезпечення), а також із отриманням тяжкого поранення (витрати на лікування). Крім того, 26 грудня 2023 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_5 , з якою він має спільну дитину ОСОБА_6 , 2016 року народження. 18.07.2023 року розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 332р встановлено піклування над неповнолітньою ОСОБА_7 (дитиною-сиротою), 2008 року народження, і призначено ОСОБА_5 її піклувальником. У липні 2024 року відповідач пропонував позивачу сплатити усю суму основної заборгованості, проте позивач відмовилась від такої пропозиції. Керуючись ст. 182 Сімейного кодексу України, представник відповідача просить врахувати викладені вище обставини, а також вимоги розумності та співмірності під час прийняття рішення щодо суми, яка підлягатиме стягненню з відповідача.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 14.12.2006 року Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
Як зазначено позивачем в позові рішенням Михайлівського районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 10 листопада 2014 року і до повноліття дитини.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.04.2024 року, виданої державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Омельяненко А.П., встановлено, що ОСОБА_3 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує встановлений судом розмір аліментів на користь ОСОБА_1 на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 . Загальна сума боргу по сплаті аліментів станом на 29.04.2024 року складає 215918,67 гривень (а.с.5-6).
Відповідно до розрахунку неустойки (пені), наданого представником позивача (а.с.7), неустойка, нарахована за прострочення сплати аліментів за період з 10 листопада 2014 року по 31 липня 2016 року складає 533343,13 гривень. Представник позивача у розрахунку зазначив, що подальший розрахунок неустойки (за період з 01 серпня 2016 року по 31 березня 2024 року не є актуальним, оскільки сума неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 10 листопада 2014 року по 01 серпня 2016 року перевищує допустимий розмір неустойки, який підлягає стягненню з відповідача у відповідності до вимог закону). У позовній заяві, з урахуванням застереження, викладеного в ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, позивач просить суд стягнути на її користь з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину за період з 10 листопада 2014 року по 31 березня 2024 року, згідно з її розрахунком, у розмірі, що не перевищує 100% суми боргу по сплаті аліментів, і становить 215918,67 гривень.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини» (далі за текстом - Конвенція).
На підставі ч.1 ст.3 Конвенції «Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів».
Відповідно до ст.18 Конвенції «Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини».
Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджаються аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Цей припис підтверджує факт підвищеного захисту прав дітей. При розгляді справи суди повинні враховувати інтереси дитини, права якої, за будь-яких обставин, мають бути захищені.
На підставі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Відповідно ч.3 ст.195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
На підставі ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Так, в даних правовідносинах матеріалами справи підтверджено, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, що є підставою для застосування до нього відповідальності за прострочення їх сплати. Відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення про стягнення з нього аліментів. Проте свої зобов'язання не виконував.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів на утримання дитини та з відповідача на її користь слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, передбаченуст.196 Сімейного кодексу України.
Розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Наданий позивачем розрахунок відповідає обставинам справи, відповідачем і його представником не спростований і приймається судом при визначенні розміру заборгованості.
Відповідачем і його представником також не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем за аліментами та позовні вимоги взагалі.
Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки.
За розрахунком позивача, сума пені перевищує суму заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 . Враховуючи, що ст. 196 Сімейного кодексу України встановлені обмеження щодо максимального розміру стягнення неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути неустойку (пеню) з прострочення сплати аліментів на дитину у розмірі 100 відсотків заборгованості, що становить 215918,67 гривень.
Згідно з ч.2 ст.196 Сімейного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Правовий аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, яке він може реалізувати за результатами дослідження обставин матеріального та сімейного стану платника аліментів, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, і які підтверджено відповідними доказами, та за умови дотримання, у разі зменшення неустойки, інтересів дитини, яка і є власником несплачених аліментів, враховуючи при цьому завдання Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
Суд не знайшов підстав для зменшення розміру пені з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів на підставі ч.2 ст. 196 Сімейного кодексу України.
Посилання представника відповідача на те, що на утриманні відповідача перебувають ще двоє неповнолітніх дітей суд не приймає до уваги, оскільки це не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів на іншу дитину, аліменти на користь якої присуджені у мінімальному розмірі, і відповідно до звільнення його від пені за заборгованість по аліментам. Крім того, суд враховує, що відповідач не сплачував аліменти на дитину досить тривалий час, майже 10 років, а також, що розмір пені, який більше ніж в два рази перевищує суму заборгованості, був зменшений відповідно до вимог ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України до суми заборгованості.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, а також те, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами і не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Так як задоволена основна вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір.
Керуючись ч.2 ст.27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.180, 181, 182, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) по аліментам - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 листопада 2014 року по 31 березня 2024 року у розмірі 215918 (двісті п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 2159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) гривень 18 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 10 жовтня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков