Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/4212/24
Провадження №: 2/332/2149/24
15 жовтня 2024 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Єрмак Олег Віталійович до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
У липнв 2024 року позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Єрмака Олега Віталійовича звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 08.07.2016 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з позивачкою. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 з відповідача також було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у розмірі 25% від усіх доходів відповідача. На підставі вказаного судового рішення, Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження №55181427 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 25 % усіх видів його заробітку. У зв'язку із тим, що відповідач є Фізичною особою-підприємцем, його дохід є мінливим та не завжди достатнім для того щоб розмір аліментів, які він сплачує, зміг забезпечити достатній рівень життя дитини. Спосіб стягнення аліментів в розмірі 25 % від доходу ОСОБА_2 не може в повній мірі забезпечити потреби дитини у найнеобхіднішому. У зв'язку із чим позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів з 25 % відсотків на тверду грошову суму в розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, через канцелярію суду, від представника позивача адвоката Єрмака О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, засобами поштового зв'язку надав суду заяву про часткове визнання позовних вимог в яких відповідач повідомляє що не заперечує проти стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, але виходячи з того, що його офіційна заробітна плата складає 8000 грн на місяць, тому він має можливість сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 5000 грн щомісячно.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст.ст. 12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що з 08.07.2016 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 шлюб було розірвано з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25% від усіх доходів відповідача щомісячно (а.с.18-21).
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини є ОСОБА_2 відповідач по справі, а матір'ю є позивачка ОСОБА_4 (а.с. 11).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 23.11.2018, вбачається, що ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 12).
Неповнолітній ОСОБА_3 наразі проживає з матір'ю, що відповідачем не оспорювалося.
16.11.2017 Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження №55181427 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 25 % усіх видів його заробітку (а.с.13-14).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми, щодо обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184, 192 СК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно із ст. 7 Закону України №3460-IX від 09.11.2023 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум: з 1 січня - 3196 гривень.
Таким чином, розмір присуджених на користь позивачки аліментів в розмірі 25 % усіх видів його заробітку (з урахуванням офіційної заробітної плати відповідача в розмірі 8000 грн на місяць) в даний час є меншим встановленого законом 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в зв'язку з чим для забезпечення мінімальних потреб дітей позивачка змушена у більшій мірі, ніж відповідач, нести витрати на їх утримання, що об'єктивно тягне за собою негативні зміни в її матеріальному стані, оскільки порушує принцип рівності участі кожного з батьків в утриманні дитини в обсязі, не нижчому ніж прожитковий мінімум.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, разом з тим, вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони мають неповнолітнього сина, який після фактичного припинення подружніх відносин між сторонами проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 . Відповідач як батько зобов'язаний утримувати свого неповнолітнього сина до його повноліття. Відповідач працездатний та має стабільний дохід, разом з тим, розмір його доходу не дозволяє йому сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 грн, оскільки дохід ОСОБА_2 становить 8000 грн на місяць, що підтверджується довідкою Форма ОК-5.
За таких обставин, враховуючи матеріальне становище сторін та той факт, що відповідач є працездатною особою, суд приходить до висновку, що для забезпечення достатнього рівня життя неповнолітнього ОСОБА_3 , виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що стягненню підлягають аліменти в розмірі 5000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, тому в порядку ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 76-80, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, який встановлено Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21.09.2017 року у цивільний справі № 311/2352/17, яким стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 25 % від усіх доходів відповідача щомісячно на тверду грошову суму у розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитиною, починаючи стягнення із дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2024.
Суддя Ю.І. Ретинська