Справа № 308/14658/24
21 жовтня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Хамник М.М.,
за участі секретаря судового засідання Гефнер К.-С.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №308/14658/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, укладений 19 січня 2016 року, зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м.Ужгород Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено відповідний актовий запис за №16, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , та змінити прізвище ОСОБА_3 на дошлюбне « ОСОБА_4 »; дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати разом із нею; стягувати з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалось, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Протягом останніх 2 років спільно не проживають, господарства не ведуть. Кожен з подружжя живе своїм життям. За таких умов збереження шлюбу є неможливе.
Ухвалою суду від 24.09.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
21.10.2024 року позивачка подала заяву до суду про зміну предмету позову в частині стягнення аліментів, в якій просила суд стягувати аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 5200 грн щомісячно.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, однак в заяві від 21.10.2024 просила про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, разом з тим подав заяву через канцелярію суду про розгляд справи без його участі та визнання позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 19.01.2016 року, було укладено шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, зроблено відповідний актовий запис за №16.
За час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи вбачається, що спільне життя у сторін не склалося, подальше існування їхньої сім'ї неможливе. Шлюбні стосунки між ними припинені, спільне господарство не ведеться.
Також встановлено, що майновий спір між позивачем та відповідачем на даний час відсутній.
З урахуванням зазначеного суд визнає встановленим, що між сторонами у справі подальше спільне життя неможливе, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом в порядку ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Щодо вимоги про залишення після розірвання шлюбу дітей проживати разом з матір'ю
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
У ст.13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.160 Сімейного кодексу України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказано, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
У судовому засіданні встановлено, що між батьками відсутній спір щодо того з ким будуть проживати діти після припинення шлюбу, а відтак ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити проживати разом з матір'ю. Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів
Судом встановлено, що сторони по справі проживають окремо.
Спільні діти сторін проживають з позивачкою ОСОБА_1
Добровільно про сплату аліментів домовитися з відповідачем ОСОБА_2 , не вдалося, а тому позивачка змушена звертатися з даного питання до суду.
Позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 5200 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дітей в розмірі 5200 (п'ять тисяч двісті) грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов'язку обох батьків її утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Щодо вимог про зміну прізвища на дошлюбне
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право відновити своє дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог в частині вимог про розірвання шлюбу судовий збір в розмірі 1211,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,00 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 12, 81,259,263-265,280-282 ЦПК України, 113, 150, 155, 160, 161 СК України, ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений 19 січня 2016 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зроблено відповідний актовий запис за №16 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 - розірвати.
Після розірвання шлюбу дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати разом матір'ю - ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки змінити з « ОСОБА_3 » на дошлюбне - « ОСОБА_4 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5200 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дати звернення до суду - 05.09.2024 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 суму 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави 1211,20 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , інші засоби зв'язку - відсутні.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , інші засоби зв'язку - відсутні.
Повне рішення суду складено 21 жовтня 2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник