21 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 335/12692/23
провадження № 51 - 4771 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2024 року щодо неї,
встановив:
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року, зміненим в частині покарання вироком Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2024 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 вбачається, що вона порушує питання про перегляд вироку місцевого суду щодо неї в касаційному порядку, проте її подано без додержання вимог, передбачених ст. 426-427 КПК, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ч. 1 ст. 429 КПК.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Засудженій слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджена, не погоджується з судовим рішеннями суду першої інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст. 438 КПК з урахуванням ст. 412-414 КПК.
Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судом першої інстанції під час постановлення ним рішення, а відповідно до цього й на порушення положень матеріального і процесуального законів, які, на думку засудженої, були допущені місцевим судом.
Також у поданій скарзі засуджена взагалі не зазначає, в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу вимог ст. 419 КПК, на її думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
При цьому, засуджена обмежившись загальними фразами, не навела доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного їй покарання, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, обставинами його скоєння та даними про її особу внаслідок суворості, з урахуванням положень ст. 414 КПК та приписів статей 50, 65 КК у їх взаємозв'язку.
Крім того, касаційну скаргу подано із порушенням п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, відповідно до якої у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Таким чином, засудженій необхідно зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджена може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджена може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 без руху і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3