18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 454/2860/22
провадження № 61-13596ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
розглянувши скаргу Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Верховного Суду від 24 вересня 2024 року за заявою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» про роз'яснення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2024 року у справі за позовом Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року про відшкодування шкоди,
У жовтні 2022 року ФГ «Бурки В. В.» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових та службових осіб Львівської обласної прокуратури (прокуратури Львівської області) при розгляді його заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У травні 2023 року ФГ «Бурки В. В.» подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, а справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» залишено без задоволення, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишено без змін.
У серпні 2024 року на адресу Верховного Суду від ФГ «Бурки В. В.» надійшла заява про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 лютого 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ФГ «Бурки В. В.» про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 лютого 2024 року.
10 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла скарга ФГ «Бурки В. В.», в якій заявник просить скасувати ухвалу Верховного Суду від 24 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до Верховного Суду.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 36 та пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.
Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені главою 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено у статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Тож за змістом статті 389 ЦПК України, яка містить спеціальну норму процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, до переліку судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, не входять усі судові рішення Верховного Суду. Тобто, касаційному оскарженню не підлягають ухвали та постанови Верховного Суду, які є остаточними.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» подано на ухвалу Верховного Суду, що не підлягає оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі № 454/2860/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко