18жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 235/2574/23
провадження № 61-13476ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , в якому просить стягувати з відповідача на свою користь аліменти, як повнолітня дитина, що продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів прибутку, починаючи з дня подання позову до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2026 року.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2024 року, залишеним без змін постановоюДніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з моменту подання позову, тобто з 14 листопада 2023 року, і до закінчення навчання - 30 червня 2026 року.
07 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Тому cправа № 235/2574/23 є малозначною в силу вимог закону.
Відповідач в касаційній скарзі посилається, що зазначена справа є малозначною, однак оскаржується на підставі випадків, передбачених пунктом а) частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Проте, відповідач належним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення касаційної скарги, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що: скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 235/2574/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко