16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 591/5142/21
провадження № 61-13436ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційні скаргиАкціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», яка підписана представником Дермачук Наталією Олександрівною, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна», про припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів, у якому суд:
припинити нарахування по картці/рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» щомісячних платежів та процентів за використання кредитного ліміту, на загальну суму 30 881,25 грн та заборгованості по ним, які були оформлені на позивача 16 листопада 2021 року та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним;
стягнути з відповідача на користь позивачки безпідставно списані кошти з карткових рахунків № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, відповідно до договоруSAMDN40000010292502 від 01 грудня 2006 року та № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, відповідно до договору SAMDN WF00010730014 від 21 жовтня 2014 року, у сумі 31 565,44 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 30 672,24 грн, списаних з карткового рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та додаткових рахунків, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2006 року. Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування по картковому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) щомісячних платежів та відсотків за користування кредитним лімітом, на загальну суму 30 881,25 грн та заборгованості по ним, що утворилася внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій) 16 листопада 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
АТ КБ «Приватбанк» 02 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року. АТ КБ «Приватбанк» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (resjudicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом спору у цій справі є припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів у сумі 31 565,44 грн.
Отже, справа № 591/5142/21 не є справою з ціною позову, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 591/5142/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
АТ КБ «Приватбанк» в касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте, АТ КБ «Приватбанк» не обґрунтовує в чому саме проявляється ігнорування та чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крімцього, справа має виняткове значення для учасника справи. Проте АТ КБ «Приватбанк» не обґрунтовує, у чому проявляється виняткове значення. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», яка підписана представником Дермачук Наталією Олександрівною, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна», про припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат