Справа № 523/1759/24
Провадження №2/523/2419/24
"17" жовтня 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліної С.С.
при секретарі - Іванченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про стягнення боргу,-
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу у розмірі 70 648,88 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтувала тим, що 21 вересня 2021 між ОСОБА_1 (надалі - Позикодавець, Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, Відповідач) було укладено договір позики у простій письмовій формі, згідно умов якого позикодавець передав, а позичальник отримала у власність грошові кошти у розмірі 45000,00 грн., які зобов'язалася повернути в строк до 21.09.2022 року.
На підтвердження укладання між Позивачем та Відповідачем договору позики, Відповідачем 21 вересня 2021 року, тобто у день укладення договору позики та отримання грошових коштів від Позивача, було видано розписку на підтвердження факту отримання грошових коштів.
Вищевказаний Договір позики було укладено для задоволення особистих потреб Позичальника, є таким, що укладений між двома фізичними особами у простій письмовій формі та не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності Позивача.
Підтвердженням отримання Відповідачем позики за договором є надана Позичальником розписка.
Разом з тим, Відповідач порушила взяті на себе за Договором позики зобов'язання, не повернувши позикодавцю отримані в борг грошові кошти у розмірі 45000,00 грн.
Таким чином, починаючи з 22.09.2022 у Позивача виникло право на примусове стягнення сум позики, наданих Відповідачу згідно договору від 21.09.2021, що й послугувало підставою звернення до суду.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.02.2024 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 08.04.2024.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 21.05.2024.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи провести за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся, причин неявки суду не повідомив.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивачів, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 вересня 2021 між ОСОБА_1 (надалі - Позикодавець, Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, Відповідач) було укладено договір позики у простій письмовій формі, згідно умов якого позикодавець передав, а позичальник отримала у власність грошові кошти у розмірі 45000,00 грн., які зобов'язалася повернути в строк до 21.09.2022 року.
На підтвердження укладання між Позивачем та Відповідачем договору позики, Відповідачем 21 вересня 2021 року, тобто у день укладення договору позики та отримання грошових коштів від Позивача, було видано розписку на підтвердження факту отримання грошових коштів.
Вищевказаний Договір позики було укладено для задоволення особистих потреб Позичальника, є таким, що укладений між двома фізичними особами у простій письмовій формі та не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності Позивача.
Підтвердженням отримання Відповідачем позики за договором є надана Позичальником розписка.
Разом з тим, Відповідач порушила взяті на себе за Договором позики зобов'язання, не повернувши позикодавцю отримані в борг грошові кошти у розмірі 45000,00 грн.
Таким чином, починаючи з 22.09.2022 у Позивача виникло право на примусове стягнення сум позики, наданих Відповідачу згідно договору від 21.09.2021, що й послугувало підставою звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Підписані ОСОБА_2 розписка та договір позики підтверджують як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання боржником від позикодавця грошової суми та обов'язок її повернути.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року при розгляді справи № 388/1354/17-ц (провадження № 61-45859св18), у якому зазначено, що письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Оскільки на момент звернення до суду Від повідачем не виконано зобов'язання за Договором позик и від 21.09.2021 та не повернуто позики у розмірі 45000,00 грн., вжиті Позивачем заходи досудового врегулювання спору, такі як дзвінки та зустрічі із Відповідачем не привели до погашення боргового зобов'язання у мирному, досудовому порядку, то наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми позики в судовому порядку.
Відповідно до п.5 Договору позики за прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена, за кожний день прострочення.
В даному випадку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована на рівні подвійної облікової ставки НБУ в межах річного строку давності з 19.01.2023 по 19.01.2024 у розмірі 19704,38 грн. (розрахунок додається).
Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягаю стягненню індекс інфляції у розмірі 4150,86 грн., а також 3 відсотки річних у розмірі 1793,64 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 79, 81, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,533,625,1046,1047,1050 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі у розмірі 45000 грн. 00 копійок,
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) пеню у розмірі 19704,38 грн., індекс інфляції у розмірі 4150,86 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 1793,64 грн., а всього 25 648,88 гривень.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2024 року.
Суддя Аліна С.С.