Справа № 522/4995/24
Провадження № 2/522/4111/24
(ЗАОЧНЕ)
08 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Слободянюк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
01 квітня 2024 року Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, у якій позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 10.03.2020 року у розмірі 145 000,00 доларів США, що станом на 27.03.2024 року еквівалентно 5 704 735 гривень, а також судові витрати.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року провадження у справі - відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 28 травня 2024 року.
Копія ухвали суду від 10 квітня 2024 року, разом із копією позовної заяви та повісткою була направлена за зареєстрованим місцем проживанням відповідачки, проте, згідно сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», відправлення не вручене під час доставки із зазначенням причини: «закінчення встановленого терміну зберігання».
28 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивачки - адвоката Єнчевої Олени Олександрівни, у якому заявник просив провести підготовче засідання за його відсутності, проти закриття підготовчого провадження - не заперечував.
У підготовче засідання, призначене на 28 травня 2024 року учасники справи - не з'явилися. Ухвалою суду від 28 травня 2024 року визнано явку позивачки у наступне підготовче засідання - обов'язковою. Підготовче засідання відкладено на 27 червня 2024 року.
Повістка на 27 червня 2024 року була направлена за зареєстрованим місцем проживанням відповідачки, проте, конверт повернувся до суду із відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».
21 червня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Єнчевої Олени Олександрівни про долучення доказі, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копії податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 за період з 2018 по 2019 роки з квитанціями про їх подання.
У підготовче засідання, призначене на 27 червня 2024 року учасники справи - не з'явилися.
Ухвалою суду від 27 червня 2024 року задля належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи витребувано у ДПС України відомості про перетин кондону. Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 19 серпня 2024 року.
Повістка на 19 серпня 2024 року була направлена за зареєстрованим місцем проживанням відповідачки, проте, конверт повернувся до суду із відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».
У судове засідання, призначене на 19 серпня 2024 року з'явився представник позивача. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися. Засідання по справі відкладено на 08 жовтня 2024 року.
Повістка на 08 жовтня 2024 року була направлена за зареєстрованим місцем проживанням відповідачки, проте, конверт повернувся до суду із відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
21 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з ДПС України на виконання ухвали суду від 27.06.2024 року.
У судове засідання призначене на 08 жовтня 2024 року з'явилася представник позивачки представник. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачки підтримала заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити. Вказала на те, що не заперечують проти постановлення заочного рішення по справі.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи - не надходило.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
10 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким позикодавець в порядку та на умовах, визначених договором надає позичальнику грошові кошти у позику у розмірі, встановленому цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути позику у встановлений цим Договором строк.
Згідно п.2.1. Договору, сума позики за договором становить 145 000,00 Доларів США, що в гривневому еквіваленті на момент підписання договору становить 4 031 000,00 гривень.
У п.3.1. Договору, позикодавець надає позичальнику грошову суму готівкою в момент підписання цього договору. Підтвердженням отриманих грошових коштів є підпис позичальника в цьому договорі.
Відповідно до п.4.1. Договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики у тій самій валюті, тобто, у доларах США не пізніше 31.12.2022 року (а.с.5).
У судовому засіданні, призначеному на 08 жовтня 2024 року за допомогою засобів інтернет зв'язку суд відібрав пояснення у ОСОБА_1 . На питання про те, хто така ОСОБА_2 , вона пояснила, що на момент надання позики бачила її перший раз. Надати позику їй запропонував зять, який працює адвокатом. ОСОБА_2 була його клієнтом. На той момент ОСОБА_2 мала фінансові проблеми. Тому за проханням зятя вона надала їй позику.
На питання про походження грошових коштів, які були надані у позику, вона пояснила, що вона була зареєстрована як ФОП, та здійснювала господарську діяльність в сфері нерухомості, тому у неї були збереження у готівці.
На підтвердження зазначеного позивачкою була надана податкова декларація платника єдиного податку - ФОП за 2018 рік, з якого вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2018 рік склала 1 840 250,87 гривень (а.с.28).
Також, було надано податкова декларація платника єдиного податку - ФОП за 2019 рік, з якого вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за 2019 рік склала 3 007 176,38 гривень (а.с.31).
Зазначене підтверджує факт того, що у ОСОБА_1 дійсно були грошові кошти для передачі їх у позику.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ч.ч.1-2 ст.1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки
Відповідач своєчасно не повернула позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за договором позики. Таким чином, у порушення умов договору позики, а також статей 509, 526, 1046-1049 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Будь яких доказів, які б підтверджували погашення заборгованості відповідачем - до суду не надходило.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17), а підстав для відступу від нього відсутні.
У постанові ВП ВС від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц зазначено, частини другої статті 533 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження). Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Тому, враховуючи те, що відповідачка не повернула надані їй грошові кошти в строк, передбачений договором, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідачки грошової суми у розмірі 145 000,00 доларів США, гривневий еквівалент якої буде визначатися на день виконання рішення суду.
Щодо суми сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 15 140,00 гривень.
Згідно платіжного доручення від 27.03.2024 року № 2828-5672-5629-6284, позивачка сплатила в якості судового збору грошову суму у розмірі 15 140,00 гривень (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору - підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 10.03.2020 року у розмірі 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2024 року.
Суддя Косіцина В.В.
08.10.2024