Справа №522/6976/218
Провадження №1-кп/522/374/24
27 травня 2024 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
під час судового розгляду у кримінальному провадженні 12017162500003211 від 09.11.2017 на підставі обвинувального акту стосовно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
Приморським районним судом м. Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заявлено клопотання про необхідність проведення розслідування ТУ ДБР у м. Миколаїв заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування відносно нього працівниками поліції незаконних дій та впливу. Клопотання захисник обґрунтовує тим, що обвинувачений в судовому засіданні повідомив про застосування відносно нього працівниками Портофранківського ВП незаконних заходів фізичного і психологічного впливу та з цього приводу він звертався із відповідною заявою до правоохоронних органів, утім розслідування не було проведено.
Для з'ясування обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування піддавався поганому поводженню, внаслідок незаконних дій з боку працівників правоохоронних органів, захисник ОСОБА_6 просила доручити ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаїв, провести перевірку доводів обвинуваченого щодо застосування до нього заходів фізичного впливу в порядку, передбаченому КПКУ.
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали провадження та доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем ( рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії», рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», рішення ЄСПЛ «Коробов проти України»).
Поряд із тим, для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку проведення розслідування такої заяви (постанова Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 515/2020/16-к).
Частиною 6 ст.206 КПК України встановлено, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1)забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2)доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3)вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Положеннями статті 206 КПК України передбачені обов'язки щодо захисту прав людини лише слідчого судді, однак, частина 6 статті 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена ст.9 КПК України, відповідно до ч.1 якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно суд вважає за необхідне застосувати за аналогією закону положення п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України та доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві обвинуваченого ОСОБА_3 .
Доводи обвинуваченого про застосування відносно нього фізичного насильства частково підтверджуються висновком службового розслідування від 11.11.2017 року, з якого вбачається, що у нього були наявні численні тілесні ушкодження.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і вони не можуть бути перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених, серед іншого, працівником правоохоронного органу.
При цьому, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону щодо розумності строків розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідне зобов'язати ТУ ДБР, розташованому у м. Миколаїв надати суду копію прийнятого за результатами розгляду заяви процесуального рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, 9, 206, 216, 333 КПК України, суд
Керуючись ст.ст.139-143 КПК України, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_7 - задовольнити.
Доручити уповноваженим особам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Миколаїв, провести перевірку заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо застосування до нього заходів фізичного впливу працівниками Портофранківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області.
Копію ухвали направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м.Миколаїв, для виконання, керівнику Приморської окружної прокуратури м. Одеси - для контролю.
Про результати перевірки повідомити Приморський районний суд м.Одеси.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_8
27.05.2024