Справа № 509/4969/24
21 жовтня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
судді Козирського Є.С.,
при секретарі Лисенко О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, -
23 серпня 2024 року Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати дійсним біржевий договір №657\3\98 від 27.03.1998 року купівлі-продажу незавершеного будівництва 80 відсотків готовності за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений та зареєстрований на Одеській Новій Біржі між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1
Позов обгрунтований наступними обставинами.
27 березня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу № 657\3\98, укладеного на Одеській Новій Біржі відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 незавершене будівництво 80 відсотків готовності за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що зазначене незавершене будівництво знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , й відповідно до технічного плану було побудоване із ракушняка загальною площею 223,8 кв.м., було оцінено й продано за 12 000 грн., що підтверджено пунктом «4» біржевого договору купівлі-продажу № 657\3\98 від 27.03.1998 року, копію якого позивач додала до даного позову.
Позивач зазначає, що правочин обома сторонами виконаний повністю, ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.
На час укладення договору сторони не знали, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали. Із-за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів в 1998 році, і в зв'язку з відмовами компетентними органами і нотаріусами визнавати на теперішній час правочини дійсними, законними і виконаними, позивач змушена звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на виконання ч.5 ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не відомі.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з'явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу № 657\3\98, укладеного на Одеській Новій Біржі відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 незавершене будівництво 80 відсотків готовності за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 223,8 кв.м.
За вказаним договором №657\3\98 від 27.03.1998 року покупцем ОСОБА_1 повністю сплачена вартість об'єкта незавершеного будівництва, що підтверджується пунктом «4» цього договору.
В порушення ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) цей договір не був посвідчений нотаріально. Разом з тим, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, яка була чинна станом на 1998 рік, тобто на дату укладення правочину, встановлювала, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам та надаючи їм правову кваліфікацію, суд вважає, що Закон України «Про товарну біржу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що випливають з приводу членства у товарній біржі, прийнятий пізніше, ніж ЦК УРСР 1963 року, а тому до прийняття ЦК України та зміни інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, укладення та реєстрація на біржі угоди обумовлювала виникнення права власності на майно.
Відповідно, вирішуючи спір, суд керується правилами про переважне застосування норм пізніше прийнятого закону, а також правило про пріоритет правозастосування спеціальної норми над загальною, а також неможливості погіршення стану особи у разі зміни нормативно-правового регулювання в спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Задовольняючи позов, суд виходить також з того, що оспорюваний правочин на момент розгляду справи є дійсним, однак виходячи з того, що інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд застосовує правову конструкцію ст. 47 ЦК УРСР для визнання факту дійсності договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Судом встановлено, що правочин обома сторонами повністю був виконаний: відповідачем були передані ключі від об'єкту незавершеного будівництва, а позивач сплатила узгоджену між сторонами грошову суму.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Враховуючи викладене, із врахувань відсутності порушень діючого законодавства під час укладення договору купівлі-продажу та його виконання, принципу неприпустимості позбавлення права власності, презумпції законності правочинів, суд задовольняє позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 204, 220, 321 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним - задовольнити.
Визнати договір №657\3\98 від 27.03.1998 року купівлі-продажу незавершеного будівництва 80 відсотків готовності за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений та зареєстрований на Одеській Новій Біржі між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 - дійсним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Су Суддя: Є. С. Козирський