Справа № 509/1486/24
21 жовтня 2024 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162250000032 від 08.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, громадянина України, з базовою середньою освітою, працюючого старшим охоронцем ПП " ОСОБА_7 ", не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.03.2023 року Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, -
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Згідно обвинувального акту, 17 грудня 2023 року,обвинувачений ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, введеного на території України 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_8 , від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законами України «Про затвердження Указу Президента У країни «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022, № 2500 - IX від 15.08.2022, №2738-ІХ від 16.11.2022, №2915-ІХ від 07.02.2023, №3057- IX від 02.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 3275-ІХ від 27.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 3429-1Х від 08.11.2023, яким строк воєнного положення продовжено до 14.02.2024, та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022, приїхав на територію ринку 7 км, який належить ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК 7 км» за адресою: АДРЕСА_2 , де маючи злочинний намір спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, обрав безпосереднім предметом свого злочинного посягання майно, яке належить ФОП « ОСОБА_9 », а саме: металевий вантажний візок, білого кольору, вартістю 2200 гривень, який ОСОБА_9 залишив біля торгівельного павільйону АДРЕСА_3 .
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, обвинувачений ОСОБА_6 , 17 грудня 2023 року близько 14:00 годин, реалізуючи свій злочинний умисел направлений та таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, не бажаючи бути викритим при вчинені правопорушення, підійшовши до металевого вантажного візку, білого кольору, який знаходився біля торгівельного павільйону АДРЕСА_3 , де впевнившись що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними для оточуючих, за допомогою фізичної сили відкотив металевий вантажний візок, білого кольору від торгівельного павільйону АДРЕСА_3 , тим самим незаконно заволодів майном, яке належить ФОП « ОСОБА_9 », а саме металевим вантажним візком, білого кольору, вартістю 2200 грн.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_6 , разом із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись зазначеним чужим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши матеріальної шкоди ФОП « ОСОБА_9 » на загальну суму 2200 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила закрити провадження у справі в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за вказаним епізодом від 17.12.2023 року у зв'язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення крадіжки, розмір якої не перевищує 2684 грн.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, просить його задовольнити.
При цьому обвинуваченому роз'яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку. Обвинувачений просив суд закрити провадження.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за епізодом від 17.12.2023 року щодо майна потерпілого ОСОБА_9 .
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Цивільного позову не заявив.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини 1 статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 не заперечує проти закриття кримінального провадження в частині епізоду від 17.12.2023 року із зазначених підстав.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Разом з тим, відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ретроактивний аспект).
Відповідно до частин 1, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, якими визначається максимальний поріг для кваліфікації діяння особи як адміністративного правопорушення, є зміною кримінального законодавства України із всіма наступними наслідками, в тому числі в частині їх зворотної дії у часі.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
При цьому, визначаючи два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, треба виходити із того розміру, який діяв на момент вчинення діяння (тобто, до 2684 грн., якщо крадіжку було скоєно у 2023 році).
Тобто, з 09.08.2024 року змінився розмір вартості викраденого майна, який визначає кримінальну відповідальність за такі дії.
Отже, внесені законодавцем зміни до КУпАП України є зміною кримінального законодавства України, які призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону №3886-ІХ має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Як зазначалось вище, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 зокрема інкримінується вчинення повторно та в умовах воєнного стану крадіжки майна ОСОБА_9 , а саме металевого вантажного візку білого кольору вартістю 2200 грн., і такі дії кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України.
Згідно з п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року, слід скасувати.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.ст. 284, 372 КПК України, суд,
Клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162250000032 від 08.01.2024 року в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за епізодом від 17.12.2023 року щодо майна потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162250000032 від 08.01.2024 року, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за епізодом від 17.12.2023 року щодо майна потерпілого ОСОБА_9 - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України з підстав втрати чинності закону, яким встановлено кримінальна протиправність діяння.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року, - скасувати.
Речовий доказ після набрання ухвалою суду законної сили:
- компакт диск з фрагментами відеозаписів з камер відеоспостереження, який надано ТОВ "Промтоварний ринок 7 км", де зафіксовано факт вчинення крадіжки 17.12.2023 року, та який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - надалі зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1