Справа № 199/7332/20
(6/199/485/24)
07 жовтня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі №199/7332/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/7332/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» заборгованість у розмірі 30 791 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 06 коп.
26 вересня 2024 року до суду надійшла заява від відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року. В обґрунтування заяви посилається на те, що на даний час має скрутний матеріальний стан, оскільки її пенсія становить всього 3134,85 грн. на місяць, з яких потрібно регулярно сплачувати комунальні платежі, витрачатись на їжу хоча б мінімально на хліб. А тому сплатити стягнену суму 30 791,06 грн. зараз одразу відповідачка не в змозі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
У судове засідання відповідачка не з'явилася, надала заяву про розгляд заяви у її відсутність, заяву підтримала та просила задовольнити.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» заборгованість у розмірі 30 791 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 06 коп.
Згідно з положеннями ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно зі ст.435 ЦПК України розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов'язком.
Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року N 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 липня 2020 року у справі N 908/1884/19.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, та зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 на даний час має скрутний матеріальний стан, а також позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» не надав заперечень проти задоволення заяви, тому суд вважає розстрочити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року по справі №199/7332/20, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» заборгованість у розмірі 30 791 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 06 коп., а саме розстрочити виконання рішення на 12 місяців - з дня ухвалення рішення до 05 червня 2025 року включно, рівними платежами по 2 565,92 грн. щомісячно.
На підставі викладеного заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд, -
Заяву відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду по цивільній справі №199/7332/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року по справі №199/7332/20, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» заборгованість у розмірі 30 791 (тридцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 06 коп., а саме розстрочити виконання рішення на 12 місяців - з дня ухвалення рішення до 05 червня 2025 року включно, рівними платежами по 2 565,92 грн. щомісячно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Богун
07.10.2024