Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16.10.2024м. ХарківСправа № 922/2361/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д)
до Фізичної особи-підприємця Маматова Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 649'376,43 грн
за участю представників:
позивача - Левицької А.В.;
відповідача - не з'явився,
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Маматова Сергія Михайловича, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2538016270-КД-2 від 01.04.2021 в сумі 649'376,43 грн, з яких: 609'724,52 грн - заборгованості за тілом кредиту та 39'651,91 грн - заборгованості за процентами.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Протокольною ухвалою від 25.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2024 року о 14:45 год.
15.10.2024 представник позивача подала письмові пояснення щодо сплати відповідачем заборгованості за кредитом в сумі 332'357,32 грн, а також відповідні докази, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 16.10.2024 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням до міста Києва.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання категорично заперечувала та вказала, що відповідач мав достатньо часу для підготовки та подання відзиву, але цього не зробив. Тому представник позивача вважає, що метою подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи є намагання затягнути судовий процес.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд наголошує, що вказаний перелік є вичерпний.
Щодо посилань представника позивача на відрядження, суд зазначає, що учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК України), тоді як на підтвердження таких обставин (відсутності юристів у штаті) відповідачем не долучено жодних доказів.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.
Крім того, як роз'яснено в абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд наголошує, що участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 16.10.2024, обов'язковою не визнавалась. При цьому відповідачу було відомо про відкриття провадження у даній справі ще в липні 2024 року, а тому він мав достатньо часу для підготовки та подання своїх заперечень на позовні вимоги. Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шульга проти України").
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.
01.04.2021 між Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі за текстом - Позивач, Банк) та Фізичною особою-підприємцєм Маматовим Сергієм Михайловичем (далі за текстом - Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 2538016270-КД-2 (далі за текстом - Кредитний договір) відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 1'000'000 грн (один мільйон гривень 0 копійок), п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.03.2024 (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).
Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Підписання Кредитного договору зі сторони Позичальника підтверджується копіями кредитного договору №2538016270-КД-2 від 01.04.2021 та протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.
01.04.2021 на поточний рахунок Відповідача 20639052156224 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1'000'000 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем.
01.04.2021 між Позивачем та Відповідачем також була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода) відповідно до підпункту “а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,35 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;
де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок 29096025901318 (п. А.4. Кредитного договору).
Згідно з п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
Також, 13.07.2022 та 16.12.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено угоди про внесення змін до кредитного договору № 2538016270-КД-2 від 01.04.2021.
Позивача зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів. Заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором станом на 23.05.2024 становила 649376,43 грн, з яких: 609724,52 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 39651,91 грн. - заборгованості за процентами.
Надаючи, з урахуванням вищевикладеного, правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Суд установив, що станом на 23.05.2024, заборгованість Відповідача за тілом кредиту складала 609724,52 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Разом з тим після відкриття провадження у справі Відповідач було частково погашено заборгованість, а саме сплачено кошти в загальному розмірі 332'357,32 грн, що підтверджується банківськими виписками.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги сплату Відповідачем заборгованості за тілом кредиту в розмірі 332'357,32 грн після відкриття провадження у справі, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 332'357,32 грн підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Водночас залишок боргу за тілом кредиту в сумі 277'367,20 грн та заборгованість за процентами в сумі 39'651,91 грн, станом на момент розгляду справи, залишаються не сплаченими.
Суд зауважує, що у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
На підставі викладеного, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем заборгованості за тілом кредиту в сумі 277'367,20 грн та заборгованості за процентами в сумі 39'651,91 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, вони підтверджуються матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що провадження у справі закрито в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 332'357,32 грн, питання про повернення з бюджету судового збору в цій частині буде вирішено судом після надходження від Позивача відповідної заяви. В іншій частині (3804,23 грн) судовий збір відшкодовується за рахунок Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маматова Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідент. код 14360570) заборгованість за тілом кредиту в сумі 277'367,20 грн, заборгованість за процентами в сумі 39'651,91 грн, а також 3804,23 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 332'357,32 грн закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідент. код 14360570).
Відповідач - Фізична особа-підприємець Маматов Сергій Михайлович ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 21.10.2024.
Суддя І.В. Трофімов