65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2210/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2210/24
За позовом: Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 136507,41 грн.
Встановив: Акціонерне товариство “Акцент-Банк» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни про стягнення 136507,41 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. позовну заяву Акціонерного товариства “Акцент-Банк» від 20.05.2024р. вх. № ГСОО 2268/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Акціонерне товариство “Акцент-Банк», що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
31.05.2024р. позивачем до господарського суду Одеської області були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 27.05.2024р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2024р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2210/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України. Витребувано у Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію (персональні дані) щодо Позигун Тетяни Анатоліївни. Повідомлено Міністерство соціальної політики України про можливість надсилання витребуваної даною ухвалою інформації на електронну пошту суду inbox@od.arbitr.gov.ua із використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи.
З метою здійснення повідомлення Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни про розгляд справи, судом було направлено на адресу останньої відповідну ухвалу суду рекомендованим листом з повідомленням про її вручення, які містять позначку “Судова повістка». Водночас, здійснене судом в межах справи №916/2210/24 поштове відправлення №0600270681350 на адресу Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни було повернуто не врученим, із проставленням працівниками Одеської дирекції дирекції АТ “Укрпошта» (Одеса 36) відмітки: "за закінченням терміну зберігання".
Листом суду від 05.08.2024. було звернуто увагу Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта» щодо опрацювання та належного надання послуг поштового зв'язку.
Листом суду від 05.08.2024р., у зв'язку з відсутністю відомостей щодо отримання, повторно направлено на адресу відповідача копію ухвали господарського суду Одеської області ГСОО від 03.06.2024р. по справі №916/2210/24.
Листом від 14.08.2024р. Акціонерним товариством “Укрпошта» було повідомлено суд, що при здійсненні скерування відправлення не вірно було вказано причину повернення.
За матеріалами справи вбачається, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду. Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.(а.с. 89-92, т.1).
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку “відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі №906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.
Надалі, 24.09.2024р. до господарського суду Одеської області (вх. №ГСОО 34859/24) від Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни надійшло клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.
Листом суду від 27.09.2024р. відповідача було повідомлено, що він має можливість ознайомитись з матеріалами справи №916/2210/24 безпосередньо у приміщенні Господарського суду Одеської області або в підсистемі “Електронний суд» за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (електронного кабінету), про що необхідно подати заяву, яка буде задоволена судом та надано відповідний доступ.
Заява Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни від 24.09.2024р. в частині направлення матеріалів справи на електронну адресу залишена судом без задоволення, з забезпеченням можливості ознайомитись з матеріалами справи №916/2210/24 безпосередньо у приміщенні Господарського суду Одеської області або в підсистемі “Електронний суд».
07.10.2024р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач заперечував проти позову, з підстав, що викладенні у відзиві на позовну заяву від 07.10.2024р. вх. № ГСОО 36457/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 17.08.2021р. між Акціонерним товариством “Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20.23.0000000594, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) у розмірі 100000,00 грн. строком на 36 місяців, за сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.
За поясненнями позивача, банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно умов кредитного договору.
Відповідно до п. А2 та п. А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 100000,00 грн. на наступні цілі: у розмірі 100000,00 грн. на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати, у розмірі 0,00грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 00,00 грн. на сплату страхових платежів за строком повернення до 15.08.2024р., шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 до цього Договору).
Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10 та п. А11 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього Договору. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментів у розмірі 0.000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Позивачем було зазначено суду, що згідно до п. А7 Договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно п. 2.2.2.-2.2.3. Договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12., 2.2.14, 2.3.2. цього Договору.
Відповідно до п. 5.8. Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту, на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
За посиланням позивача, ним на адресу позичальника було скеровано претензію, яка своєчасно та в повному обсязі не виконана.
Згідно абз. 6 п. А3 Договору визначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умовами цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. 2.3.2. Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умовами цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що станом на 04.05.2024р. заборгованість відповідача за даним кредитним Договором склала суму в розмірі 136507,41 грн., яка складається з залишку заборгованості на наданим кредитом (тілом кредиту) - 85596,40 грн., залишку заборгованості по процентам - 28371,01 грн., залишку заборгованості за винагородою - 16540,00 грн., штрафу - 1000,00 грн. (фіксована складова) та штрафу - 5000,00 грн. (змінна складова).
Відповідно до наданого відзиву, відповідачем було зазначено суду, що в разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідачем було зазначено суду, що стягнення винагороди (плати) за кредитне обслуговування в розмірі 16540,00 грн. є незаконним та, на думку відповідача, є несправедливим положення кредитного договору, які містять умови про зміни витрат, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту.
На думку відповідача, плата за управління кредитом має відноситись до категорії нікчемних договорів та нарахування заборгованості по комісії на суму 49971,34 грн. є безпідставним.
Також відповідачем було зазначено суду, що ним сплачено 4740,00 грн., які він вимагав зарахувати у зменшення зобов'язань за отриманою грошовою сумою.
Крім того, відповідачем зазначалось, що стягнення штрафу є незаконним та такий штраф підлягає списанню.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 17.08.2021р. між Акціонерним товариством “Акцент-Банк», як Банком, та ОСОБА_1 , як Позичальником, було укладено кредитний договір №20.23.0000000594.
Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання за кредитним договором щодо перерахування кредитних коштів позичальнику в передбаченому договором розміру, що підтверджується встановленими судом обставинами, проте, в порушення договірних зобов'язань, відповідачем не було виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язання за договором та заборгованість не була сплачена.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом враховано, що позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу щодо погашення заборгованості за наявним кредитом до 18.04.2024р., проте, доказів виконання зобов'язання з боку відповідача матеріали справи не містять.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що укладаючи 17.08.2021р. з Акціонерним товариством “Акцент-Банк» кредитний договір №20.23.0000000594, відповідач прийняв на себе певні обов'язки та зобов'язання, які випливають із правовідносин, які склалася між сторонами за таким договором.
Також, ухвалюючи такий правочин, відповідачем було погоджено умови та положення кредитного договору №20.23.0000000594 від 17.08.2021р., за яким прийнято певні права та обов'язки, у зв'язку з чим доводи відповідача судом не приймаються.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 85596,40 грн., залишку заборгованості по процентам - 28371,01 грн., залишку заборгованості за винагородою - 16540,00 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00 грн. штрафу (фіксована складова) та 5000,00 грн штрафу (змінна складова) на підставі п. 5.8 Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Однак, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і до сих пір.
Враховуючи вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про відсутність у позивача права вимагати у відповідача сплати штрафу, що має наслідком відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог у даній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог банку.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2894,91 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Акціонерного товариства “Акцент-Банк»- задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Позигун Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 85596 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 40 коп., залишок заборгованості за процентами у розмірі 28371 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят одну) грн. 01 коп., залишок заборгованості за винагородою у розмірі 16540 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 91 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко