вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
10 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1539/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (вул. Чижевського, 1а, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита В. Липківського, 35, м. Київ, 03035)
Кіровоградської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації (пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006)
до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030)
Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Святкова, 7, смт. Петрове, Олександрійський р-н, Кіровоградська області, 28300)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.
від прокуратури - Мороз В.С., прокурор, посвідчення 075368 від 01.03.23;
від позивача 1- участі не брав;
від позивача 2 - участі не брав;
від відповідача 1 - участі не брав;
від відповідача 2 - участі не брав,
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Кіровоградської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про таке:
-усунути перешкоди власнику - державі в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022543) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га шляхом:
- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, згідно з актом приймання - передачі;
- визнати недійсним рішення Петрівської селищної ради Кіровоградської області рішення 395/8 від 04.02.2021 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності до комунальної власності" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2069723535249);
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га з цільовим призначенням - 16 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав;
- зобов'язати Петрівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повернути у власність держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації земельну ділянку природо-заповідного фонду з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га.
- сплачений судовий збір покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що зміна цільового призначення та категорії зазначеної земельної ділянки унеможливлює дотримання особливого режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а тому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою підлягають усуненню шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а її державна реєстрація підлягає скасуванню.
Ухвалою від 25.06.2024 господарський суд залишив без руху позовну заяву та встановив строк для усунення недоліків. У межах встановленого судом строку прокурором усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 27.06.2024 подано відповідні докази.
Ухвалою від 28.06.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 18.07.2024.
16.07.2024 до господарського суду від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення про підтримання позовних вимог прокурора по справі.
16.07.2024 до господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 зазначив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,9058 га (кадастровий номер 3524955100:02:000:9250) з цільовим призначенням землі запасу на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області зареєстрована на підставі розробленої Кіровоградською філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області. Відповідно до зазначеної документації обмеження, обтяження на земельну ділянку - відсутні. Зазначена документація затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.12.2019 № 11-8561/14-19-СГ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" та обліковується в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель в Олександрійському районі за кодом 209МФ19КРОЛ000074. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.12.2020 № 46-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" земельна ділянка площею 0,9058 га з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 передана в комунальну власність Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. На земельну ділянку 28.04.2021 зареєстровано право власності за Петрівською селищною радою Кіровоградської області номери записів про право (в державному реєстрі прав) - 41933768. Відповідач 1 зазначив, що межі ботанічного в натурі не встановлено, документація до фонду документації із землеустрою не надходила, відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів офіційно не внесені до Державного земельного кадастру та Прокурором не додано до позову ані проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка", ані рішення уповноваженого органу про визначення категорії спірних земельних ділянок як таких, що належать до земель природно-заповідного фонду, ні інших належних доказів, які б належним чином обґрунтовували позовні вимоги.
Крім того, у відзиві на позов відповідач 1 вказав, що прокурором невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
16.07.2024 до суду від Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
18.07.2024 господарським судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.08.2024 о 12:00.
25.08.2024 до суду від Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 29.08.2024 господарський суд постановив закрити підготовче провадження у справі 912/1539/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024.
02.09.2024 до господарського суду від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли пояснення.
19.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.10.2024.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Представники позивачів та представники відповідачів участі в судовому засіданні 10.10.2024 не забезпечили, ухвала-повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні від 19.09.2024 з повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання вручена учасникам справи через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 10.10.2024 за відсутності представників позивачів та відповідачів.
У судовому засіданні 10.10.2024 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з п. 2 Рекомендацій СМ/Rес (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.
Відповідно до висновку 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію проте, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям; прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі 924/1237/17).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).
Згідно з ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Отже, згідно з абз. 1-2 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення Інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність -об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі 916/1033/20, від 08.10.2020 у справі 904/5912/18.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Вказані законодавчі зміни стосуються також і повноважень Кабінету Міністрів України щодо розпорядження земельними ділянками.
Згідно з попередньою редакцією ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу (землі, які перебувають у постійному користуванні, - рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення), то в чинній редакції такі повноваження відсутні.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність, відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Підпунктом "в" п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, на даний час Кіровоградська обласна державна адміністрація, що набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації є розпорядником земель природно-заповідного фонду державної власності.
Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Кіровоградську обласну військову адміністрацію. У зв'язку з чим, Кіровоградська обласна державна адміністрація, відповідно до п. 2 вказаного указу, набула статусу відповідної військової адміністрації у зв'язку із необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану без проведення реорганізації юридичної особи.
Зміни щодо Кіровоградської обласної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносилися.
Отже, Кіровоградська обласна державна адміністрація та Кіровоградська обласна військова адміністрація це одна і та ж юридична особа.
З огляду на викладене, позовну заяву подано в інтересах Кіровоградської обласної державної адміністрації, як належного розпорядника землі на даний час, з урахуванням набуття нею статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації.
Позивач, тобто суб'єкт владних повноважень, був обізнаний про факт вибуття землі природно-заповідного фонду із державної власності, проте ним не вживаються належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на усунення порушень при розпорядженні землями ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка".
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом
Олександрійською окружною прокуратурою направлено на адресу Кіровоградської обласної державної адміністрації лист за № 55-3605ВИХ-24 від 07.06.2024 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування (т. 1 а.с. 183-186).
На вказаний запит Кіровоградська обласна військова адміністрація повідомила листом за 01-29/769/0.6 від 18.06.2024, що не заперечує щодо здійснення представництва прокурором (т.1 а.с.187).
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням, або неналежним здійсненням, суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора, (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19).
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом, місцевого самоврядування чи іншим, суб'єктом, владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом, розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім, аргументом, для підтвердження судом, підстав для представництва. Якщо прокурору відомі, причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з 'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати, звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта, владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Відповідно до вказаних правових висновків Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Норма ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора, доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов'язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист, відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом, звернення до суду і замінювати належного суб'єкта, владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна, правова, позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути, обґрунтована прокурором, у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом, підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу.
Крім того, в умовах воєнного стану поновлення інтересів держави у сфері захисту територій та об'єктів є одним із найактуальніших. Збереження об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави із забезпеченням прав громадян на безпечне довкілля.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Олександрійською окружною прокуратурою листом за № 55-3934ВИХ-24 від 19.06.2024 повідомлено Кіровоградську обласну державну адміністрацію через електронну систему документообігу (т.1 а.с. 190) про пред'явлення керівником Олександрійської окружної прокуратури позовної заяви в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Петрівської селищної ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га.
У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" суд наголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Враховуючи зазначене, судом встановлено наявність підстав для подання прокурором даного позову.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав таке.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Петрівській селищній раді Петрівського району Кіровоградської області за актом прийому -передачі та додатку до нього передана у комунальну власність (т. 1 а.с. 94-137).
На підставі вищевказаного наказу, акта приймання-передачі та додатку до нього, рішенням Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області від 04.02.2021 №395 проведено 28.04.2021 державну реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку за Петрівською селищною радою (т.1 а.с.149) .
Як вбачається з витягу Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 зареєстрована у Державному земельному кадастрі 03.07.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 05.06.2019, Кіровоградської регіональної філії "Центр ДЗК", категорія земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним). Місце розташування Кіровоградська область, Петрівський район, Петрівська селищна рада. Орган який зареєстрував земельну ділянку Відділ у Петрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (т. 1 а.с. 87).
Відповідно до запиту з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна дата державної реєстрації права комунальної власності - 28.04.2021 (т. 1 а.с. 86).
Технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.12.2019 11-8561/14-19-СГ (т.1 а.с. 92-93).
Перебування вищевказаної земельної ділянки в межах території ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка" підтверджено листом ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області від 17.04.2024 10-11-0.223-1610/2-24, відповідно якого зазначено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, з урахуванням інформаційно-довідкового шару "Природно-заповідний фонд", земельна ділянка з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 частково перетинається з об'єктом природно-заповідного фонду (т.1 а.с. 90-91).
Викопіюванням Державного земельного кадастру з урахуванням інформаційно-довідкового шару "Природно-заповідний фонд" встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 перебуває в межах території ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка" (т. 1 а.с. 159).
Перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 у межах даного заказника підтверджується співставленням картографічних матеріалів створення ботанічного заказника загальнодержавного значення “Власівська балка» та даних Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 138-143).
Відповідно до інформації Департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.05.2024 11/11-05/1743-24 від 15.05.2024, згода на передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га Петрівській селищній раді, Міністерством не надавалась, цільове призначення земельних ділянок в межах ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка" не погоджувалась (т. 1 а.с.170-172).
Повноважним органом в особі Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (редакція якого діяла на момент передачі земельної ділянки у комунальну власність), зміна категорії земельних ділянок в межах ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка" не погоджувалась (лист секретаріату КМУ від 28.05.2024 12597/0/2-24) (т.1 а.с. 177).
Прокурор зазначає, що порушене право держави в особі її органу - Кіровоградської обласної державної адміністрації може бути відновлене шляхом визнання недійсними наказу та рішення про передачу та прийняття замельних ділянок, скасування державної реєстрації, зобов'язання повернути у власність держави спірну земельну ділянку.
Зважаючи на вищевикладене прокурор зазначає, що позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист інтересів держави, оскільки Кіровоградська обласна державна адміністрація не вчинила своєчасні та необхідні дії стосовно скасування державної реєстрації земельної ділянки, у тому числі не ініціювала судове вирішення спору.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
При розгляді справи суд враховує таке.
Указом Президента України від 10.12.1994 750/94 "Про створення заказників загальнодержавного значення" створено ботанічний заказник загальнодержавного значення “Власівська балка», яка є добре збереженим природним комплексом серед розореного ландшафту району, рослинний та тваринний світ якого відбивають основні риси смуги північного Степу (т. 1 а.с. 163-166).
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 430 від 10.12.1995 затверджено Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення “Власівська балка» (далі -Положення) (т. 1 а.с. 162).
Згідно з висновком державної екологічної експертизи з питання організації ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка", заказник створено з метою забезпечення підтримки загального екологічного балансу навколишнього природного середовища, сприяння збереженню генофонду природної флори і фауни, видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, у зв'язку із високим ступенем розораності природних ландшафтів, які в цій частині області майже не збереглися.
Пунктом 2 вказаного Положення визначено, що заказник загальною площею 130,7 га розташований у смт. Петрове Кіровоградської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
За приписами ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності, згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Статтею 2 Закону України "Про природно-заповідний фонд" визначено, що відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" та ст. 43 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення / створення території / об'єкта природно-заповідного фонду.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд" регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 Земельного кодексу України.
За змістом ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до вимог ст. 25 та п. 31, 54 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Статтями 83, 84 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності) передбачалось, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу, ч. 9 якої в свою чергу передбачає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки природоохоронного призначення.
Отже, на час передачі спірних земельних ділянок із державної до комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України.
Суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 46-ОТГ від 10.12.2020 та Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020 спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Петрівській селищній раді Петрівського району Кіровоградської області.
При цьому, у порушення ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції на час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності), ст. 54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України», зміна категорії та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, яка перебуває в межах ботанічного заказника загальнодержавного значення “Власівська балка», Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03.12.2019 11-8561/14-19-СГ, під час затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, зокрема і на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, з Кабінетом міністрів України, а також Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, не погоджувалась.
Окрім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято наказ 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Петрівській селищній раді Петрівського району Кіровоградської області за актом прийому-передачі та додатку до нього, яким передано у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, без прийняття відповідного рішення Кабінетом міністрів .
У подальшому, рішенням Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області від 04.02.2021 395 вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058.
Інформацією повноважного органу в особі Кабінету Міністрів України повідомлено, що останнім рішень щодо передачі земель ботанічного заказника загальнодержавного значення "Власівська балка" з державної у комунальну власність, зміни меж чи зміни цільового призначення земельних ділянок в межах територій заказника, а також щодо передачі земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося (т. 1, а.с. 177).
Частина 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності) визначала, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення державної форми власності у комунальну власність Петрівській селищній раді Олександрійського району Кіровоградської області (колишнього Петрівського району).
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в ст. 20 Господарського кодексу України.
За ч.1 та 2 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК).
Слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 висловила позицію щодо правомірності вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру як способу захисту в спірних правовідносинах.
Зокрема, у п.п. 113-121 вказаної постанови зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57) та від 11.09.2018 у справі № № 905/1926/16 (п. 40).
Крім того, у п. 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".
Суд зазначає, що у даному випадку визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є належним способом захисту поновлення порушених прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 № 927/1206/21 здійснила правовий висновок, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 46).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (п. 6.27), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (п. 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (п. 52).
Невизнаний недійсним акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб'єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє (при подальшому розпорядженні спірною ділянкою). Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення.
Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 (справа № 469/1044/17).
За наведених обставин, прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зумовило незаконну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га з земель державної власності до земель комунальної власності та фактичну змінену цільового призначення вказаної земельної ділянки.
Отже суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Петрівській селищній раді (Петрівська об'єднана територіальна громада) Петрівського району (на даний час Олександрійського району), в частині земель природно-заповідного фонду, прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд" та підлягає визнанню недійсним.
Щодо визнання недійсним рішення.
Частина 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II "Землі України" Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, що перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок. Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів та компетенції.
Окрім того, згідно із змінами, внесеними до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27.05.2021, земельні ділянки переходять із земель державної власності до земель комунальної власності, при цьому земельні ділянки природно-заповідного фонду в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, відповідно до вказаних змін має залишатися у державній власності (абз. З п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).
Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України 68/200 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку Кіровоградська обласна державна адміністрація набула статусу обласної військової адміністрації.
На даний час розпорядником земель державної власності, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, є Кіровоградська обласна державна адміністрація, що набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації.
Кіровоградською обласною державною адміністрацією, що набула статусу Кіровоградської обласної військової адміністрації, як розпорядником земель державної власності також не приймалися будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак вказана земельна ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу - Кіровоградської обласної державної адміністрації, поза її волею.
Отже суд приходить до висновку, що рішення Петрівської селищної ради Кіровоградської області № 395/8 від 04.02.2021, в частині земель природно-заповідного фонду, прийняте з перевищенням повноважень, всупереч положень Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд", а вимога щодо визнання рішення недійсним підлягає задоволенню.
Вимоги в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2069723535249) та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га з цільовим призначенням - Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав, є похідними.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі № 906/516/19.
З огляду на зазначене, вимоги про скасування рішення державного реєстратора та скасування права комунальної власності на спірне майно, за висновком суду, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Заперечення відповідача 1 про невірно обраний спосіб захисту прокурором порушених прав держави, судом відхилено, оскільки вимога про скасування акта індивідуальної дії, разом з похідною вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності та припинення цього права, забезпечує відновлення прав держави на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га.
Повернення у державну власність земельної ділянки, на якій розташований об'єкт природно-заповідного фонду місцевого призначення, переслідує легітимну мету контролю дотримання режиму використання та розпорядження об'єктами природно-заповідного призначення, що мають особливий статус з метою збереження цілісності екомережі України та гарантування безпечності довкілля.
Позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду щодо витребування земельних ділянок природно-заповідного фонду, викладеними у постанові від 22.06.2022 у справі №752/3093/19. У наведеній постанові Верховний Суд зазначає, що стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною. Право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створюєу користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані із позбавленням його володіння майном. Повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду призначення необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
Поряд з цим, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.
З огляду на те, що Кіровоградської обласною державною адміністрацією рішення про вилучення спірної земельної ділянки з природно-заповідного державного фонду, зміну її цільового призначення та передачу її у комунальну власність Петрівській селищній раді Петрівського району Кіровоградської області не приймалось, відтак право постійного користувача та дійсного володільця спірної землі до цього часу у законний спосіб не припинене, право власності спірною земельною ділянкою у Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель природно заповідного призначення не виникло, тому заявлена прокурором вимога про зобов'язання Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області повернути спірну земельну ділянку природно-заповідного призначення кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці Петрівської селищної ради Петрівського району Кіровоградської області на користь держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрацією є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та положення законодавства у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доказів, які би спростовували вищенаведене, суду не подано.
Судом враховується, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів в рівних частинах з огляду на задоволення позову.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 46-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, згідно з актом приймання - передачі.
Визнати недійсним рішення Петрівської селищної ради Кіровоградської області рішення 395/8 від 04.02.2021 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності до комунальної власності" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га.
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2069723535249).
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га з цільовим призначенням - 16 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.
Зобов'язати Петрівську селищну раду Олександрійського району Кіровоградської області повернути у власність держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації земельну ділянку природо-заповідного фонду з кадастровим номером 3524955100:02:000:9250 площею 0,9058 га.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, ідентифікаційний код 39767636) на користь Кіровоградської обласної прокуратури - отримувач Кіровоградська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 02910025) розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025) 7 570,00 грн судового збору.
Стягнути з Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (вул. Святкова, 7, смт. Петрове, Олександрійський р-н, Кіровоградська області, 28300, ідентифікаційний код 04364199) на користь Кіровоградської обласної прокуратури - отримувач Кіровоградська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 02910025) розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Кіровоградська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910025) 7 570,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі, учасникам справи через систему "Електронний суд".
Повне рішення складено 21.10.2024.
Суддя М.С. Глушков