вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
15 жовтня 2024 рокуСправа № 912/2243/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжі Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680)
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 22 463,37 грн,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.
представники учасників справи участі в судовому засіданні не брали,
у судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення, без його проголошення
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 22 463,37 грн відшкодування середнього заробітку працівників.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначило, що у зв'язку із відмовою відповідача добровільно сплати заборгованість у розмірі 22 463,37 грн середнього заробітку за проходження навчальних зборів працівником Акціонерне товариство "Українська залізниця" регіональної філії "Одеська залізниця" підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначена заборгованість.
Ухвалою від 10.09.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.09.2024.
23.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.09.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.02024.
Судом вчинені всі належні дії для повідомлення позивача та відповідача про призначене судове засідання, ухвала-повідомлення від 26.09.2024 направлена учасникам справи через систему "Електронний суд", отримання якої, підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 15.10.02024 за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 15.10.02024 досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив такі обставини у справі.
У зв'язку з проведенням організаційних заходів, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2020 №Д-321/7/дск Про проведення додаткових заходів у Збройних Силах України в 2020 році та директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 03.09.2020 №8дск Про переформування обласних, районних (міських) військових комісаріатів оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " в територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", ІНФОРМАЦІЯ_3 переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" від 30.03.2021 року № 1357-IX до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, ст. 20, внесено зміни та слова "військових комісаріатах" замінено словами "територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки".
Судом встановлено, що у 2021 році військовозобов'язаний працівник регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" призивався на збори військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 призвано для проходження навчальних зборів резервіста, а саме:
- ОСОБА_1 , в період з 07.09.2021 по 06.10.2021, що підтверджується наказом Виробничого підрозділу служби вагонного господарства "ремонтне вагоне депо Помічна" регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" № ВЧДР-4-04/426 від 03.09.2021 про збереження середнього заробітку у зв'язку з проведенням навчальних зборів, повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 №817 від 06.10.2021 (а.с. 15-17).
За час перебування працівника на військових зборах позивачем здійснювалось нарахування середньої заробітної плати вищевказаному працівнику, у зв'язку з чим позивачем надано відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, рахунок-фактуру № 151/999 від 11.10.2021 на компенсацію за проходження зборів у сумі 22 463,37 грн (а.с. 18-26).
Вказані документи відповідачем отримано, що ним не заперечено.
Позивачем неодноразово направлялись на адресу Кіровоградського ОВК листи, в яких позивач просив погасити існуючу заборгованість (а.с. 27-28).
04.08.2023 та 30.05.2024 відповідачем направлено на адресу позивача листи № 8872 та №7305, в яких зазначено, що відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року та повідомлено, що згідно з п.17 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23.02.2022 № 154 визначено, що фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, які проводяться територіальними центрами комплектування, здійснюється за рахунок і в межах коштів державного бюджету. Відповідно до державної програми "Проведення мобілізаційної роботи, підготовки резервістів" ІНФОРМАЦІЯ_1 було виділено кошти бюджетних асигнувань на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, які були використані у 2021 році в повному обсязі. Відшкодування витрат за 2021 рік, виплаченої середньої заробітної плати, є виплатою минулих років. Повідомлено, що у 2022-2024 роках фінансовий ресурс для відшкодування витрат на виплату середнього заробітку військовозобов'язаним за період проходження навчальних зборів, в тому числі минулих років, не виділявся та, у зв'язку з вищезазначеним, здійснити відшкодування середнього заробітку неможливо (а.с. 29, 30, 31).
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 4, 162 ГПК України, ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1664 "Про порядок і розміри виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних" позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини.
Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору.
Відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за громадянами України, які проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до абз. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам" від 23.11.2006 № 1644 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, визначені Інструкцією, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 № 80 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.03.2007 за № 269/13536.
Згідно з п. 7, 8 Інструкції, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644, за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний.
Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або вповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.
Відповідно до п. 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п. 11). Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) (п. 12). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів (пункт 13 Інструкції).
За умовами п. 4.6 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міноборони України від 11.11.2009 № 560, яка була чинна в період спірних правовідносин, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо.
Умовами п. 4.7 цієї Інструкції передбачено, що обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_7 ) зобов'язані після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.
Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389, яка була чинна в період спірних правовідносин, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Чинне Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, також передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони (пункт 10).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату військовозобов'язаного працівника ОСОБА_1 , який проходив військові збори в 2021 році, середньої заробітної плати, яка в загальній сумі складає 22 463,37 грн.
Підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаному, призваному на збори.
Позивачем виконано вимоги законодавства та дотримано порядок подання до районних військових комісаріатів рахунків та відомостей до них на відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої позивачем військовозобов'язаним працівникам за період перебування на зборах у 2021 році, що в свою чергу зумовлює виникнення обов'язку у відповідача для відшкодування позивачу вищевказаних витрат.
Частиною 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження слати спірної суми грошових коштів.
Натомість відповідач вказує, що невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат на оплату військовозобов'язаному працівнику, який проходив військові збори в 2021 році, середньої заробітної плати зумовлене відсутністю коштів.
У свою чергу суд зазначає, що законодавством не передбачена залежність відшкодування витрат з виплаченої середньої заробітної плати військовозобов'язаному від фактичного фінансування відповідача чи випадки повного або часткового його звільнення від такого обов'язку.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).
У постанові Об'єднаної Палати від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 Верховний Суд вказав, що відсутність у позивача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вказана правова позиція викладена також в постанові ВС від 22.05.2018 по справі № 908/3349/16.
Відтак, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб.
Перевіривши надані позивачем відомості на виплату середньої заробітної плати на відповідність встановленій Інструкцією формі суд встановив, що останні містять всю необхідну інформацію, зокрема, ПІБ, середню заробітну плату за місяць, період перебування на зборах та суму витрат, яка підлягає відшкодуванню за період перебування на зборах (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Таким чином, суд вважає, що подані позивачем документи є належними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. Інші судові витрати сторонами не заявлялись.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 22 463,37 грн відшкодування середнього заробітку, а також 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам через систему "Електронний суд".
Повне рішення складено 21.10.2024.
Суддя М.С. Глушков