Рішення від 08.10.2024 по справі 910/7420/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2024Справа № 910/7420/24

За позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач";

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 62 683,61 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від прокуратури: Горбач Н. О., прокурор відділу, посвідчення № 079606 від 24.06.2024;

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 28.08.2023 до договору № 291222ВОВСР від 30.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач";

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 03.11.2023 до договору № 291222ВОВСР від 30.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач";

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 04.12.2023 до договору № 291222ВОВСР від 30.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області кошти в сумі 62 683,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 16.07.2024.

25.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" до господарського суду подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" до господарського суду подало заяву про зупинення провадження у справі, в якій заявник просив зупинити провадження до вирішення Конституційним Судом справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1, 2, 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У підготовчому засіданні 16.07.2024 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" про зупинення провадження у справі.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом із цим, у матеріалах даної справи міститься листування окружної прокуратури з Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, що надавалося для можливості встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави. До того ж, Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області не заперечувала проти представництва у цій справі керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури.

Враховуючи наведене, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі.

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури подав до господарського суду 18.07.2024 відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач".

18.07.2024 від Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до господарського суду надійшло письмове пояснення щодо позову керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7420/24 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті 08.10.2024 представник Могилів-Подільської окружної прокуратури підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Позивач та відповідач у судове засідання 08.10.2024 своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від сторін не надходили.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

08.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі також - позивач) проведено закупівлю електричної енергії (UA-2022-11-15-002270-а) з очікуваною вартістю 1 446 021,45 грн.

За результатами вказаної закупівлі, 30.12.2022 між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі також - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (далі також - відповідач, постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 291222ВОВСР (далі - договір), відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію, ДК 021:2015:093 10000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) в кількості 255 933 кВт*год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Сума договору становить 1 304 555,00 грн (один мільйон триста чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 217 425,83 грн (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору).

За змістом п. 3.1. договору, початок постачання електричної енергії споживачу: з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.

Як визначено п. 5.1. договору, ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 3,88876 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 5,09725 грн. за 1 кВт/год з ПІДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Згідно з п. 5.7. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником в актах приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) за договором, у тому числі у разі її зміни. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов зміненим згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України: 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідного листа-повідомлення. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у строки та в порядку, що визначені в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати споживача підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу та діє до 31.12.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання. (п. 13.1. договору).

У п. 13.6. договору сторони погодили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

13.6.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживач. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів;

13.6.2. У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на момент проведення аукціону/будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце).

При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату проведення акціону/після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо Постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

13.6.3. Покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести зміни до договору у випадку покращення якості предмета закупівлі за умови, що така зміна не призведе до зміни предмета закупівлі та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості. Підтвердженням можуть бути документи технічного характеру з відповідними висновками, наданими уповноваженими органами, що свідчать про покращення якості, яке не впливає на функціональні характеристики предмета закупівлі.

13.6.4. Продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Строк дії договору та виконання зобов'язань може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься споживачем у момент виникнення об'єктивних обставин (виходячи з їх особливостей) з дотриманням чинного законодавства;

13.6.5. Погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарі), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. сторони можуть внести зміни до договору у разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів);

13.6.6. Зміни ціни в договорі про закупівлю у зв?язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зміни згідно із законодавством ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування, які мають бути включені до ціни договору, ціна змінюється пропорційно до змін таких ставок та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування. Зміна ціни у зв?язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування може відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, сума договору може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі. Підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти Держави;

13.6.7. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін. Зміна істотних умов договору у зв'язку зі зміною біржових котирувань здійснюється на таких умовах:

Підставою для зміни умов, цього Договору є біржові котирування. При цьому, Сторони Договору визначили, що під зміною біржових котирувань вони розуміють факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТОВ «Українська енергетична біржа» (https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/electric-power/), а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом зміни біржових котирувань є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати. Внесення змін до умов договору здійснюється шляхом зміни ціни за одиницю товару, яка передбачена договором. Нова (змінена) ціна за одиницю товару, обчислюється наступним чином:

Ці = (Ц0 х ?і) + ПДВ; де

Ці - нова (змінена) ціна за одиницю товару (з урахуванням ПДВ);

Ц0 - базова ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії без урахування тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії), яка передбачена Договором у редакції, чинній на день/місяць внесення змін або на день/місяць подання тендерної пропозиції чи проведення аукціону (без урахування ПДВ);

?і - відсоток зміни біржових котирувань (індексів), в порівнянні на день пропозиції зміни ціни до дня оголошення закупівлі/подання тендерної пропозиції/повідомлення про намір укласти договір/надання пропозиції або укладення Договору/останньої зміни до договору;

ПДВ - податок на додану вартість, який нараховується відповідно до законодавства України;

Зміна істотних умов договору у зв'язку зі зміною регульованих тарифів здійснюється на таких умовах:

Ціна за одиницю товару може змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються у договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю товару здійснюється у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності рішення НКРЕКП про зміну відповідного тарифу, що застосовується у договорі;

??Постачальник повинен письмово протягом 15 днів з дня набрання чинності такого рішення звернутися до споживача та надати додаткову угоду до договору з розрахунком нової ціни за одиницю товару.

Нова ціна за одиницю товару застосовується з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено законодавством України, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

13.6.8. Зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41, а саме дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Дані зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору. 20% буде відраховуватись від початкової суми укладеного договору про закупівлю.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, при незмінній ціні договору, а саме:

- додаткова угода № 1 від 08.02.2023 на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,09725 грн за кВт/год до 5,13198 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 254 201,108 кВт/год.

- додаткова угода № 2 від 14.04.2023 на підставі якої підвищено ціну на електричну енергію з 5,13198 грн за кВт/год до 5,19194 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 251 265,422 кВт/год.

- додатковою угодою Nє3 від 03.07.2023 внесено зміни в преамбулу договору, уточнено назву Споживача товару та на підставі цієї угоди підвищено ціну на електричну енергію з 5,19194 грн за кВт/год до 5,25776 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 250 609,541 кВт/год.

Зазначені додаткові угоди укладались на підставі Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», згідно якої змінювався тариф на послуги з передачі електричної енергії, така складова ціни електроенергії є регульованою згідно листа-роз'яснення НКРЕКП від 08.08.2019 №8312/13.1/7-19.

Також між сторонами укладалися наступні додаткові угоди:

- додатковою угодою №4 від 04.07.2023 доповнено точки комерційного обліку;

??- додаткова угода № 5 від 28.08.2023 якою підвищено ціну на електричну енергію з 5,25776 грн до 5,99125 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 217 743,375 кВт/год.;

??- додаткова угода №6 від 03.11.2023, якою змінено ціну на електричну енергію до 5,98730 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 217 743,303 кВт/год.;

??- додаткова угода №7 від 04.12.2023 вносить зміни в ціну електричної енергії, яку, встановлює збільшену з 5,98730 до 6,34730 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що додаткові угоди №5-7 до договору є недійсними, оскільки було порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначав, що підставами внесення змін до договору були відповідні довідки ТПП, які підтвердили факт коливання ціни електричної енергії в бік збільшення, а вартість електричної енергії в місяць постачання не може бути нижчою за ринкову ціну електроенергії на ринку "на добу наперед" ОЕС України, дані про що розміщено на веб-сайті АТ "Оператор ринку".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Тобто, одним із ключових для застосування вказаних норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005, заява № 61517/00).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти російської федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (постанова Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Згідно з постановою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. (частини 1, 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі", моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Як передбачено ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з пп. 2, 4 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

При цьому, ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відділ освіти, культури, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області діє на підставі Положення, затвердженого рішенням 31 сесії 8 скликання Вендичанської селищної ради від 15.06.2023 № 1929 (далі - Положення).

Відповідно до абз.1 Розділу 1 Положення відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Вендичанської селищної ради, утворюється селищною радою відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування".

Абзацом 4 розділу 1 Положення визначено, що Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки та штампи.

Згідно з абзацу 9 цього розділу Положення Відділ утримується за рахунок коштів місцевого бюджету Вендичанської селищної ради.

Таким чином, у розумінні частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України, компетентним суб'єктом владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави має виступати Відділ освіти, культури, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою, до звернення до суду з вказаним позовом, спрямовувалися лист на адресу Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради від 29.01.2024 № 53-490вих-24 з повідомленням про виявлені порушення та з метою з?ясування, чи вживалися заходи щодо визнання додаткових угод недійсними та повернення грошових коштів.

Листом Відділ від 06.02.2024 № 82/01-13 не повідомив про проведення будь-якої претензійно-позовної роботи. Намірів щодо вжиття заходів до усунення порушень не висловив.

Тобто, усвідомлюючи порушення як інтересів держави, так і суспільного інтересу в сфері публічних закупівель, компетентним органом протягом розумного строку не було вжито заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку.

Отже, всупереч покладеним обов'язкам, Відділом освіти, культури, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області не вжито заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів.

Зазначене дало підстави керівнику Могилів-Подільської окружної прокуратури на звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відсутність позовної роботи з відповідачем у справі вказує на не здійснення захисту законних інтересів уповноваженими органами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Таким чином, вказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом (бездіяльність), яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави та їх усвідомлює, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам свідомо ігнорує їх виконання, за захистом до суду не звертається.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій щодо їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Суд вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Як наслідок, вказане призведе до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади, відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод позивач фактично отримав природний газ, у порівнянні з первісним договором, за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Могилів-Подільською окружною прокуратурою листом № 53-2437 вих-24 від 24.05.2024 повідомлено Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради про те, що прокуратура має намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради могилів-Подільського району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення грошових коштів. Упродовж розумного терміну жодної інформації від відділу на адресу прокуратури не надійшло.

Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як було встановлено судом, 30.12.2022 між Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" укладено договір про постачання електричної енергії № 291222ВОВСР (далі - договір), відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію, ДК 021:2015:093 10000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) в кількості 255 933 кВт*год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії, в т.ч. вартість послуг оператора системи передачі електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Сума договору становить 1 304 555,00 грн (один мільйон триста чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 217 425,83 грн (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору).

За змістом п. 3.1. договору, початок постачання електричної енергії споживачу: з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.

Як визначено п. 5.1. договору, ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 3,88876 грн за 1 кВт/год без ПДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 5,09725 грн. за 1 кВт/год з ПІДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Суд зазначає, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за цим договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Однак, у подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, при незмінній ціні договору, а саме:

- додатковою угодою №3 від 03.07.2023 внесено зміни в преамбулу договору, уточнено назву Споживача товару та на підставі цієї угоди підвищено ціну на електричну енергію з 5,19194 грн за кВт/год до 5,25776 грн за 1 кВт/год. Обсяг постачання електричної енергії за договором установлено в розмірі 250 609,541 кВт/год.

Зазначені додаткові угоди укладались на підставі Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго", згідно якої змінювався тариф на послуги з передачі електричної енергії, така складова ціни електроенергії є регульованою згідно листа-роз'яснення НКРЕКП від 08.08.2019 №8312/13.1/7-19.

Також між сторонами укладалися наступні додаткові угоди:

Укладення вказаних додаткових угод відбулось на підставі наданих відповідачем довідок ТПП України про середньозважені ціни на електроенергію.

Таким чином, додатковою угодою №5 було збільшено вартість товару з 5,25776 грн до 5,99125 грн за 1 кВт/год, що перевищує 10% від ціни, визначеної у договорі та складає 13,95 %.

В свою чергу, додатковою угодою №6 змінено вартість ціни електричної енергії з 5,99125 грн за 1 кВт/год на 5,98730 грн за 1 кВт/год.

При цьому, в свою чергу, додатковою угодою №7 було збільшено вартість товару з 5,98730 грн за 1 кВт/год до 6,34730 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Таким чином, до договору внесено зміни щодо вартості одиниці товару, шляхом укладення додаткових угод №№ 5-7, а саме, відбулось підвищення ціни одиниці товару (газу) з 5,25776 грн до 6,34730 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 1,08954 або на 20,72 % від ціни, яка була встановлена додатковою угодою №3.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним додаткових угод №№ 5-7, на підставі статті 203 ЦК України, що укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення з відповідача 62 683,61 грн в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України, сплачених за спожитий газ на підставі вказаних додаткових угод.

Судом встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 вказаного Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі", тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/17.

Суд вказує, що зазначену закупівлю за процедурою «відкриті торги з особливостями» проведено у тому числі на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості).

Відповідно до п. 17 Особливостей (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім ч.ч. 2-5, 7-9 статті 41 Закону та цих особливостей.

Згідно з п. 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Пунктом 19 Особливостей (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про публічні закупівлі".

13.6.4. Продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об?єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Строк дії договору та виконання зобов?язань може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об?єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат споживача, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Форма документального підтвердження об?єктивних обставин визначатиметься споживачем у момент виникнення об?єктивних обставин (виходячи з їх особливостей) з дотриманням чинного законодавства;

13.6.7. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін. Зміна істотних умов Договору у зв?язку зі зміною біржових котирувань здійснюється на таких умовах:

Ці = (Ц0 х ?і) + ПДВ; де

Ці - нова (змінена) ціна за одиницю товару (з урахуванням ПДВ);

ПДВ - податок на додану вартість, який нараховується відповідно до законодавства України;

Зміна істотних умов договору у зв?язку зі зміною регульованих тарифів здійснюється на таких умовах:

Нова ціна за одиницю товару застосовується з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено законодавством України. відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення оскаржуваних в даній справі угод сторони вказали п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, у зв'язку з збільшенням вартості електричної енергії.

Так, як уже вказувалося судом, до договору внесено зміни щодо вартості одиниці товару, шляхом укладення додаткових угод №№ 5-7, а саме, відбулось підвищення ціни одиниці товару (газу) з 5,25776 грн до 6,34730 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 1,08954 або на 20,72 % від ціни, яка була встановлена додатковою угодою №3.

Суд зазначає, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на ринку на електричну енергію упродовж червня - квітня 2023 року, оскільки консультаційно-аналітичні довідки Торгово-промислової палати України №2431/08.0-7.3 від 18.08.2023, № 3326/08.0-7.3 від 27.11.2023 носять інформаційний характер та не можуть свідчити про дійсне підвищення ціни на газ, водночас при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Крім того суд зазначає, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів, а держава втратила можливість купити газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру з огляду на таке.

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

За звичайних умов покупець товару не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору, оскільки за наявності необґрунтованого росту на ринку ціни відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що споживач, який мав право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції постачальника про збільшення ціни підписав спірні додаткові угоди до договору, внаслідок чого додатковими угодами змінені істотні умови договору: ціна за одиницю товару збільшилася на 20,72 %.

Зазначене дає підстави для висновку про нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна газу не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 20,72 % шляхом укладення спірних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що укладення додаткових угод №№ 5-7 до договору відбулось без будь-яких належних на те підстав, всупереч положенням ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також положень договору, що не відповідає основним принципам закупівель, визначених ст. 5 вказаного Закону, а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, запобіганні корупційним діям і зловживанням, та порушує інтереси держави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Таким чином судом у цій справі констатовано недійсність додаткових угод №№ 5-7 до договору № 291222ВОВСР від 30.12.2022.

Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов'язання є договірними.

У ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл. 54 ЦК України "Купівля-продаж", і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.07.2021 у справі № 923/518/20, від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20.

Як встановлено судом, згідно актів приймання-передачі електроенергії відповідачем поставлено:

??- у січні 2023 року - 28 490 кВт/год. на суму 146 210,11 грн.

??- у лютому 2023 року - 22 204 кВт/год. на суму 113 950,49 грн.

??- у березні 2023 року - 39 223 кВт/год. на суму 201 291,65 грн.

??- у квітні 2023 року - 27 046 кВт/год. на суму 140 421,31 грн.

??- у травні 2023 року 20 063 кВт/год. на суму 104 165,98 грн.

??- у червні 2023 року - 12 291 кВт/год. на суму 63 814,19 грн.

??- у липні 2023 року - 18 331 кВт/год. на суму 96 380,08 грн.

Зазначений вище обсяг товару поставлений за додатковими угодами з урахуванням зміни регульованого тарифу на постачання електроенергії.

??- у серпні 2023 року - 7 905 кВт/год. на суму 47 360,84 грн.

??- у вересні 2023 року - 11 739 кВт/год. на суму 70 331,30 грн.

??- у жовтні 2023 року - 22 183 кВт/год. на суму 132 816,36 грн.

??- у листопаді 2023 року - 23 006 кВт/год на суму 146 026,08 грн.

??- у грудні 2023 року - 6 448 кВт/год на суму 40 927,42 грн.

З наведеного вбачається, що за період серпень - вересень 2023 року позивач отримав 71 281 кВт/год., сплативши при цьому відповідачеві 437 462,00 грн.

При цьому суд вказує, що п. 5.1. договору визначено, що ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 3,88876 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Ціна електричної енергії, що постачається постачальником за цим договором, становить 5,09725 грн. за 1 кВт/год з ПІДВ, Т, К, та В (наведені скорочення застосовуються у значенні, наведеному в додатку 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору). Вартість фактично спожитої споживачем у розрахунковому періоді електричної енергії розраховується в порядку, встановленому додатком 1 "Комерційна пропозиція" до цього договору. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Враховуючи наведене, позивач, отримавши 71 281 кВт/год. мав сплатити на користь відповідача 374 778,391 грн.

Тобто, Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області не отримано електричної енергії на суму 62 683,61 грн.

Таким чином, у результаті укладення сторонами з порушеннями вимог законодавства додаткових угод, якими неправомірно збільшено ціну договору, з Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області безпідставно та у надмірному розмірі сплачено відповідачу кошти в розмірі 62 683,61 грн.

А відтак, отримана відповідачем оплата у розмірі 62 683,61 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткову угоду № 5 від 28.08.2023, додаткову угоду № 6 від 03.11.2023 та додаткову угоду № 7 від 04.12.2023 до договору №291222ВОВСР від 30.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" та Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Батюка, буд. 50, ідентифікаційний код 42056129) на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (24032, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н., смт Вендичани, вул. Соборна, буд. 55, ідентифікаційний код 44067111) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 62 683 (шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 61 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Батюка, буд. 50, ідентифікаційний код 42056129) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33, ідентифікаційний код 02909909) судовий збір у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.10.2024.

Суддя О.В. Мандриченко

Попередній документ

122427552

Наступний документ

122427554

Інформація про рішення:

№ рішення:	122427553
№ справи:	910/7420/24
Дата рішення:	08.10.2024
Дата публікації:	22.10.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (08.10.2024)
Дата надходження:	14.06.2024
Предмет позову:	визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення коштів у розмірі 62 683,61 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

16.07.2024 15:00	Господарський суд міста Києва
03.09.2024 10:40	Господарський суд міста Києва
24.09.2024 14:20	Господарський суд міста Києва
08.10.2024 15:00	Господарський суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МАНДРИЧЕНКО О В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛЬТ ПОСТАЧ"

за участю:

Вінницька обласна прокуратура

позивач (заявник):

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури

позивач в особі:

Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області