номер провадження справи 9/146/24
про закриття провадження у справі
09.10.2024 справа № 908/2153/24
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни, м. Запоріжжя,
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича, смт. Малокатеринівка, Запорізький район, Запорізька область
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Самойленко О.П.
За участю представників:
від позивача: Михайловський Д.С.;
від відповідача-1: Цвєлих Т.М., Салімонов Р.Є.;
від відповідача-2: Цвєлих Л.Є., Салімонов Р.Є.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни та Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича про:
- розірвання договору оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ;
- зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 0,1853 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0155, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 184, у придатному для подальшого використання стані, шляхом складання акту приймання-передачі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.08.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2153/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 14.08.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2153/24, присвоєний номер провадження 9/146/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 19.08.2024 відмовлено Запорізькій міській раді у задоволенні клопотання про об'єднання справ №908/2053/24 та №908/2153/24 в одне провадження. У підготовчому засіданні 12.09.2024 оголошувалась перерва до 09.10.2024.
12.09.2024 до суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.
09.09.2024 до суду від відповідачів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №908/2153/24 до набрання законної сили рішенням у справі №908/2053/24.
У підготовчому засіданні 09.10.2024 представник відповідачів в усній формі зазначив, що вказане клопотання не підтримує, в т.ч. з тих підстав, що справа №908/2053/24 вже розглянута та ухвалою суду від 24.09.2024 провадження у справі № 908/2053/24 закрито. Представник позивача в усній формі зазначив, що не заперечує проти залишення клопотання відповідачів про зупинення провадження у даній справі без розгляду, а також заявив, що не підтримує клопотання, яке ним викладене у запереченні на клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі (надійшло до суду 18.09.2024), щодо передачі матеріалів даної справи № 908/2153/24 на розгляд судді Мірошниченку М.В. для об'єднання із матеріалами справи №908/2053/24.
На підставі викладеного клопотання відповідачів про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №908/2053/24 та клопотання позивача про передачу матеріалів даної справи № 908/2153/24 на розгляд судді Мірошниченку М.В. залишені судом без розгляду.
09.09.2024 до суду від відповідачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі №908/2153/24 на підставі ст. 231 ГПК України, оскільки дана справа є спором з громадянами та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
У підготовчому засіданні 09.10.2024 представник відповідачів підтримав вказане клопотання про закриття провадження у справі; представник позивача заперечив проти клопотання відповідачів з підстав, викладених у письмовому запереченні, що надійшло до суду 18.09.2024.
Розглянувши клопотання відповідачів про закриття провадження по справі, суд дійшов до висновку про його обґрунтованість, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, в т.ч., фізичні особи, які не є підприємцями.
Випадки, коли спори стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
У ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/21764/17 від 12.01.2021, у справі № 367/4695/20 від 23.03.2021).
При вирішенні питання розмежування судової юрисдикції (компетенції судів) щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, їх зміст та правова природа, а також суб'єктний склад правовідносин та визначення, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання чи ні.
Відповідно до ст. 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтею ст. 25 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (ст. 26 ЦК України).
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ч. 1 ст. 42 Конституції України).
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Таким чином фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зареєстровані як фізичні особи-підприємці 06.07.2000 та 12.06.2008 відповідно.
Тобто станом на час укладення договору оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016, який позивач просить розірвати, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, як вбачається зі змісту самого договору оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016, він був укладений між Запорізькою міською радою як орендодавцем та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як орендарями.
Вказаний договір укладено на підставі рішення сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради №68/8 від 30.06.2016. Згідно з цим рішенням земельну ділянку надано громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Отже земельна ділянка надавалась у користування саме фізичним особам і договір укладено з громадянами - фізичними особами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 1 вказаного договору, земельна ділянка надана у строкове платне користування орендарям для розташування кафе, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: кафе-бар, топочна та шашлична орендарів.
При цьому, суд зазначає, що наявність у відповідачів нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, та статусу фізичних осіб-підприємців, не свідчить про використання земельної ділянки відповідачами в господарській діяльності та про господарський характер правовідносин за договором оренди землі.
Крім того, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями за 2023-2024 роки, платниками податку на нерухоме майно - земельну ділянку по АДРЕСА_1 , є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 у справі №280/2719/19, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №280/5791/19 вирішені спори за позовами фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та встановлено факт надання їм у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 за договором оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016 як фізичним особам (громадянам).
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, оскільки спір у справі № 908/2153/24 виник з приводу користування відповідачами земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за договором оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016, яка була надана їм у користування як фізичним особам, для розміщення на ній належного відповідачам майна, докази здійснення відповідачами господарської діяльності з використанням цього майна відсутні, у податкових правовідносинах відповідачі виступають платниками податку на нерухоме майно як фізичні особи (громадяни), цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства загальним судом.
При цьому, слід зазначити, що не має значення кого (ФОП або фізичну особу-громадянина) позивач визначив відповідачем (-ами) за заявленим позовом, значення має фактичний (-ні) відповідач (-чі).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання відповідачів та закриття провадження у справі №908/2153/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
З матеріалів справи слідує, що при зверненні з позовом до суду Запорізькою міською радою в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради за платіжною інструкцією №995 від 07.08.2024 було сплачено судовий збір в сумі 4844,80 грн. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 10.08.2024.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Отже судовий збір в сумі 4844,80 грн, сплачений позивачем за платіжною інструкцією № 995 від 07.08.2024, підлягає поверненню з Державного бюджету України ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі № 908/2153/24.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.10.2024.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва