номер провадження справи 5/137/24
10.10.2024 Справа № 908/2339/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (електронна пошта: info.vodokanal@zp.gov.ua; вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 03327121)
До відповідача: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (електронна пошта: zapoblvoda@ukr.net; вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 03327115)
про стягнення 14 905 174,83 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Гриценко О.І., довіреність №9 від 29.12.2023
Від відповідача: Балховітіна В.Г., довіреність №04 від 24.09.2024
02.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Водоканал" до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення 14 905 174,83 грн.
02.09.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2339/24 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 05.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2339/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/137/24 та підготовче засідання призначено на 30.09.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнати обов'язковою.
Ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.10.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 10.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.10.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі "Акорд".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги зазначивши, що 01.05.2019 між КП "Водоканал" та КП "Облводоканал" ЗОР укладено договір про надання послуг з водопостачання №3633/4. За період з квітня 2024 по червень 2024 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 14 716 815,33 грн., що підтверджується актами та Актами-рахунками. Однак, відповідач здійснив оплату лише частково за квітень 2024 на загальну суму 130 949,61 у зв'язку з проведенням зарахувань взаємних вимог. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водопостачання складає 14 585 865,72 грн. Також у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 62 620,06 грн. та інфляційні втрати в сумі 180 292,59 грн. Також на підставі п. 6.2. договору позивачем нараховано пеню в сумі 76 396,46 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача підтримав заяву про визнання позову від 17.09.2024 та просить суд витрати зі сплати судового збору розподілити відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Також до матеріалів справи надано належним чином засвідчену довіреність №03 від 29.12.2023 на підставі якої уповноважений представник відповідача - Балховітіна В.Г., яка наділена правом на визнання позову, підписала та направила до електронної підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС вказану заяву.
Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2019 між Комунальним підприємством "Водоканал" (далі - Водоканал) та Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі - Споживач) укладено договір № 3633/4 про надання послуг з водопостачання, предметом якого є забезпечення Водоканалом Споживачу через мережі централізованого водопостачання по магістральному водогону Запоріжжя-Вільнянськ-Новомиколаївка водопостачання га господарсько-питні, побутові і технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) Вільнянського, Запорізького та Новомиколаївського районів Запорізької області.
Відповідно до п.п 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 договору, Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання; своєчасно надавити Водоканалу покази засобу обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання у терміни, зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1.
Розділом 5 договору № 3633/4 визначено порядок розрахунків. Так, відповідно до п.5.1 договору, основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач в останній день кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладу обліку питної води та об'єми водопостачання за визначеною формою. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дня надання звіту, самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акту-рахунку. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок Водоканалу суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо споживач відмовляється підписати Акти-рахунки, представником Водоканалу в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також підставою для розрахунків за водопостачання. Відсутність заперечень до актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. Водоканал розглядає зауваження/заперечення Споживача у термін не більше ніж 2 (два) дні з дня отримання письмового зауваження/заперечення Споживача. У разі визнання Водоканалом зауважень/заперечень споживача обґрунтованими, Водоканал вживає заходів щодо усунення таких недоліків, при цьому Акт-рахунок є обов'язковим для прийняття виконання у вказані строки в частині наданих послуг, які визнаються сторонами без заперечень. У разі, якщо заперечення Споживача визнані Водоканалом необґрунтованими, акт-рахунок є обов'язковим для прийняття та виконання у встановлені строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, при цьому споживач має право в порядку, передбаченому чинним законодавством, в процесі судового розгляду обґрунтовувати і доводити свої зауваження/заперечення, вказані ним в акті-рахунку.
Договір діє з 01 травня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (розділ 2 договору).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг з водопостачання.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов вказаного договору позивач в період з квітня 2024 по червень 2024 надав відповідачу послуги з водопостачання та виставлено Акти-рахунки на загальну суму 14 716 815,33 грн., які додані до матеріалів справи.
Акти та акти-рахунки за вказаний період підписані відповідачем без жодних зауважень.
Однак, відповідач здійснив оплату за надані послуги лише частково на суму 130 949,61 грн. за квітень 2024 шляхом проведення зарахувань взаємних вимог на підставі Узгодження №3 від 17.06.2024 на суму 46 218,81 грн. та Узгодження №4 від 31.07.2024 на суму 84 730,80 грн.
Таким чином, заборгованість КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради перед КП "Водоканал" згідно договору № 3633/4 про надання послуг з водопостачання від 01.05.2019 за період з квітня 2024 по червень 2024 становить суму в розмірі 14 585 865,72 грн., яка визнається відповідачем та підлягає стягненню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 14.05.2024 по 12.08.2024 на суму 76 396,46 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 статті 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
В пункті 6.2 зазначеного договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані "Водоканалом" послуги Споживач зобов'язаний сплатити "Водоканалу" пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону "Про житлово-комунальні послуги".
Контррозрахунку розміру пені відповідачем суду не надано.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що позивачем нарахована пеня відповідно до умов п. 6.2 договору № 3633/4 та приписів ч. 1 ст. 26 Закон України "Про житлово-комунальні послуги", розрахунок здійснений з урахуванням строків встановлених для здійснення оплат по кожному Акту, а отже він є вірним, відповідає вимогам законодавства та сума пені в розмірі 76 396,46 грн. за загальний період з 14.05.2024 по 12.08.2024, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62 620,06 грн. за загальний період з 16.05.2024 по 12.08.2024 та інфляційні втрати в сумі 180 292,59 грн. за період з травня 2024 по липень 2024.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що у судовому засіданні 10.10.2024 відповідач підтримав заяву про визнання заявлених позовних вимог від 17.09.2024, в тому числі щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.
Контррозрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних в сумі 62 620,06 грн. та інфляційні втрати в сумі 180 292,59 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду необхідно було сплатити 223 577,62 грн. судового збору, та фактично сплачено суму в розмірі 223 557,63 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №17018 від 21.08.2024, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 111 788,82 грн. з урахуванням переплати в сумі 00,01 грн. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 111 788,81 грн.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (електронна пошта: zapoblvoda@ukr.net; вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 03327115) на користь Комунального підприємства "Водоканал" (електронна пошта: info.vodokanal@zp.gov.ua; вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 03327121) заборгованість за надання послуг з водопостачання за сумою основного боргу в розмірі 14 585 865 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 72 коп., пеню в сумі 76 396 (сімдесят шість тисяч триста дев'яносто шість) грн. 46 коп., 3% річних в сумі 62 620 (шістдесят дві тисячі шістсот двадцять) грн. 06 коп., інфляційні втрати в сумі 180 292 (сто вісімдесят тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 111 788 (сто одинадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено: 21.10.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.