21.10.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1640/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 (повний текст рішення складено 24.06.2024, суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/1640/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС", м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості у розмірі 280 160,09 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 280 160,09 грн., з яких основна заборгованість у розмірі 213 774,08 грн., 3 % річних у розмірі 13 141,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 53 244,96 грн та судові витрати.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024року, у даній справі, позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (проїзд Індустріальний, 1, м. Авдіївка, Ясинуватський район, Донецька область, 86065; ідентифікаційний код - 00191075 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" (вул. Дніпровські Зорі, буд. 1, Запоріжжя, Запорізька область, 69041; ідентифікаційний код - 33527835) основний борг у розмірі 213 774, 08 грн., 53 244, 96 грн. - втрати від інфляції, 13 141, 05 грн. - 3% річних, та судовий збір у розмірі 3361,32 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ЕНЕРГОАЛЬЯНС" до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 280 160,09 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- матеріальною вимогою позивача, заявленою в межах позовної заяви у справі 904/1640/24, є не повернення поставленого товару, а стягнення судом визначеної на умовах договору вартості поставленого та не оплаченого відповідачем товару. В якості обґрунтування позовних вимог позивачем було додано специфікації № 163 від 24.09.2021, № 165 від 13.10.2021, № 166 від 18.10.2021, № 168 від 06.12.2021, видаткові накладні та рахунки на оплату. Однак, вартість фактично поставленого товару, вказана позивачем у видаткових накладних та рахунках на оплату суттєво відрізняється від вартості товару, яку сторони узгодили у специфікаціях. Відповідач акцентує увагу суду на тому, що надані видаткові накладні та рахунки не можуть вважатися належними доказами вартості поставленого товару, і не мають бути враховані судом як такі, що стосуються предмету доказування;
- у Специфікаціях сторони передбачили можливість перерахунку ціни на дату поставки згідно формулам, визначеним в специфікаціях. Однак, жодного перерахунку чи додаткового розрахунку постачальник ані в момент поставки, ані разом із додатками до позовної заяви не надавав. Наведене свідчить про те, що позивачем не доведено, що зміни у вартості номенклатури товару відповідають погодженій сторонами формулі. Враховуючи, що формули у специфікаціях до Договору № 865/21К від 17.11.2021 є тотожними до формул у специфікаціях до Договору № 585/13к від 11.07.2013, є об'єктивні підстави стверджувати, що позивач заперечує проти використання ним же визначених формул як підстав для перерахунку ціни на дату поставки. Зважаючи на це, позивачем в односторонньому порядку без достатніх правових підстав змінено ціну ресурсів у договорі та збільшено вартість поставлених ресурсів, яку (вартість) безпідставно та необґрунтовано стягнув суд першої інстанції оскаржуваним рішенням;
- разом із апеляційною скаргою скаржником додаються додаткові пояснення представника ТОВ «ТБ «ЕНЕРГОАЛЬЯНС» адвоката Кузнєцова Іллі Сергійовича від 30.06.2024 у справі № 904/1639/24 та специфікації до Договору № 865/21К від 17.11.2021, які в сукупності підтверджують заперечення позивачем формул перерахунку вартості ресурсів за специфікаціями в рамках спірного договору у справі № 904/1640/24.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
13.08.2024 від представника ТОВ «Торговельний Будинок «Енергоальянс» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить розглянути апеляційну скаргу з урахуванням цього відзиву, та залишити заявлену апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/1640/24 - без змін. Стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу, для стягнення яких буде подано окрему заяву.
Відзив обґрунтований наступним:
- позивач поставив товар в січні 2022 загальною вартістю 213 774,08 грн., а відповідач без заперечень прийняв поставлений Товар. Перехід права власності вимагає від відповідача подальших дій - він зобов'язаний оплатити вартість поставленого йому товару. Обов'язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає через закон (ч.1 ст.265 ГК, ст.655, 692, 712 ЦК) і не залежить від факту виставляння позивачем-постачальником рахунка-фактури. Такий висновок зробив Верховний суд у постанові від 02.07.2019 у справі №918/537/18. Відповідач основував причину не оплати товару лише на тому, що матеріальна складова позовних вимог щодо визначення суми основного боргу є недоведеною та завищеною через відсутність розрахунку ціни товару по накладним в порівнянні з цінами у специфікаціях. Господарський суд прийняв до уваги, що зауваження відповідача про завищення цін при поставці товару у порівнянні із цінами у Специфікаціях є безпідставними і необґрунтованими, оскільки порядок визначення цін товару як на день підписання специфікацій, так і на день фактичної поставки, не є предметом спору. Відповідач прийняв товар загальною вартістю, визначеною у видаткових накладних та рахунках без заперечень на дату поставки, то наразі він не має права посилатися на це як на підставу відсутності обов'язку з оплати отриманого товару. У зв'язку з чим суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;
- матеріали справи не містять доказів визнання недійсним Договору, специфікацій або правочинів з фактів передачі товарів у визначених в накладних сумах, а тому Договір є обов'язковим до виконання для сторін, і покупець зобов'язаний оплатити товари по фактично прийнятим цінам згідно накладних. Порядок визначення цін товару як на день підписання специфікацій, так і на день фактичної поставки не є предметом спору. Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за вже поставлену та прийняту відповідачем продукцію;
- наявне схвалення юридичною особою Відповідача фактів поставки у визначених в накладних сумах (факти реєстрації податкових накладних, формування покупцем податкового кредиту). Отже, враховуючи доведений факт передачі товару, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказані у видаткових накладних суми товару, то Відповідач набув обов'язку його оплатити саме на вказані в накладних суми;
- власний контрозрахунок Відповідач не надає, і зазначає, що не розуміє власну формулу зі специфікації, тому всі ці заперечення щодо суми боргу на моє переконання слід відхилити як необґрунтовані;
- клопотання відповідача про визнання поважними причин пропуску строку і про його поновлення для подання доказу (мої пояснення у іншій справі №904/1639/24) скаржником не подано - це клопотання слід залишити без розгляду;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи: витрати на правничу допомогу, які будуть заявлені надалі у визначеному ГПК України порядку і їх розмір орієнтовно буде складати 10 000 грн.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/1640/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
24.07.2024 матеріали справи № 904/1640/24 надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 5042 грн. 88 коп. надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
06.08.2024 на адресу ЦАГС від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
16.08.2024 від Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до ЦАГС надійшла відповідь на відзив, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торговельний Будинок «Енергоальянс» до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 280 160,09 грн.
Відповідь на відзив обґрунтована наступним:
- матеріальною вимогою позивача у справі 904/1640/24 є стягнення судом визначеної на умовах договору вартості поставленого та не оплаченого відповідачем товару. При цьому, всупереч умовам укладених сторонами специфікацій, вартість фактично поставленого товару, вказана позивачем у видаткових накладних та рахунках на оплату суттєво відрізняється від вартості товару, яку сторони узгодили у специфікаціях. Наведеної обставини достатньо для виникнення розумних сумнівів в частині узгодженості та визначеності вартості поставленого товару (стягнення якої і є предметом позову). Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було встановлено обставини, які входили до предмету доказування у спорі № 904/1640/24, а саме - вартість поставлених ресурсів, яка підлягає оплаті відповідачем;
- видаткові накладні містять вартість товару, визначену лише позивачем на момент поставки. При цьому підпис особи та печатка з боку відповідача, зокрема і згідно усталеної ділової практики, засвідчують лише факт отримання цією особою відповідних ресурсів від позивача. Саме на отримання ТМЦ видана довіреність такій особі. ПРАТ «АКХЗ» не уповноважував свого представника, якому було доручено отримати товар, на укладення правочину про зміну істотної умови договору в частині зміни вартості такого товару. Окрім того, суд не міг перевірити розрахунок основного боргу, бо такий розрахунок позивачем не надавався під час розгляду справи.
20.08.2024 від ТОВ «Торговельний Будинок «Енергоальянс» до ЦАГС надійшли заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), якими просить розглянути апеляційну скаргу з урахуванням цих заперечень, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі №904/1640/24 - без змін.
Заперечення обґрунтовані наступним:
- вважаємо, що аргументи скаржника про завищення цін при поставці товару у порівнянні із цінами у Специфікаціях є безпідставними і необґрунтованими, оскільки порядок визначення цін товару як на день підписання специфікацій, так і на день фактичної поставки, не є предметом спору, а правочини з поставок він не оспорює. Натомість, Відповідач без заперечень прийняв товар саме за вартістю, визначеною у видаткових накладних та рахунках на дату поставки і більше 2х років після фактів поставки, схвалив факти реєстрації податкових накладних на суми поставленого товару і використав право на податковий кредит;
- розрахунок заборгованості був зазначений у позовній заяві, заборгованість складається з вартості поставленого Відповідачу товару по накладним;
- окремих позовів і судових рішень про визнання недійсними правочинів з фактів передачі товарів у визначених в накладних сумах не існує;
- стосовно аргументів скаржника про те, що він не уповноважував свого представника при прийманні товаро-матеріальних цінностей за умовами поставки по даному договору на зміну «істотної умови договору в частині зміни вартості такого товару», слід ще раз наголосити, що в даному випадку було подальше схвалення юридичною особою Відповідача фактів поставки у визначених в накладних сумах (факти реєстрації податкових накладних, формування покупцем податкового кредиту);
- отже, враховуючи доведений факт передачі товару, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказані у видаткових накладних суми товару, то Відповідач набув обов'язку його оплатити саме на вказані в накладних суми.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Між Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельний Будинок “Енергоальянс» (далі за текстом - Постачальник, Позивач) укладено договір №586/13К від 11.07.2013 (на придбання кабельної продукції) (далі за текстом -Договір), відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити ресурси (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.
Сторонами обставина укладення договору підтверджується.
Додатковою угодою №13 від 13.10.2021 до Договору №586/13К від 11.07.2013 сторони погодили продовження строку дії договору до 31.01.2022 (а.с. 16).
Відповідно до умов Договору №586/13К від 11.07.2013 сторонами були підписані Специфікації, п. 9 яких містить додаткові умови про те, що ціна Ресурсів підлягає перегляду на дату поставки відповідно до формули, викладеній у самій Специфікації.
Специфікацією №163 від 24.09.2021 (а.с. 19) погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару на загальну суму 167 853,29 грн. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.10.2021 по 20.10.2021, а по позиції 10 специфікації (дрот СИП4 4x16 в кількості 500м) графік поставки з 01.01.2021 по 20.01.2022.
Умовами п.5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу на 60 календарних днів з дати фактичної поставки.
На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №1888 від 28.01.2022 на суму 14184,00 грн.
Згідно з видатковою накладною №1117 від 28.01.2022 постачальником поставлено по позиції 10 специфікації (дрот СИП4 4x16 в кількості 500м) на суму 14184,00 грн, а представником покупця, згідно довіреності №00175 від 27.01.2022, прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.
Специфікацією №165 від 13.10.2021 (а.с. 34) погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару на загальну суму 28 401,72 грн. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.01.2021 по 20.01.2022.
У п.5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу на 60 календарних днів з дати фактичної поставки.
На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №468 від 18.01.2022 на суму 32986,72 грн.
Згідно з видатковою накладною № 582 від 18.01.2022 постачальником поставлено товар на суму 32986,72 грн., а представником покупця, згідно довіреності №00127 від 18.01.2022 прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.
Специфікацією №166 від 18.10.2021 (а.с. 32) погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару на загальну суму 133 461,50 грн. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.01.2022 по 20.10.2021.
У п.5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу на 60 календарних днів з дати фактичної поставки.
На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №375 від 18.01.2022 на суму 153 553,84 грн.
Згідно з видатковою накладною № 583 від 18.01.2022 постачальником поставлено товар на суму 153 553,84 грн., а представником покупця, згідно довіреності №00127 від 18.01.2022 прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.
Специфікацією №168 від 06.12.2021 (а.с. 26) погоджено номенклатурний перелік, асортимент, якісні характеристики, кількість і ціну товару на загальну суму 10 725,60 грн. (з ПДВ) та узгоджено графік поставки з 01.01.2022 по 20.01.2022.
У п.5 Специфікації сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється шляхом 100% відстрочення платежу на 30 календарних днів з дати фактичної поставки.
На виконання умов договору постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату по замовленню №466 від 28.01.2022 на суму 13049,52 грн
Згідно з видатковою накладною №1118 від 28.01.2022 постачальником поставлено товар на суму 13049,52 грн, а представником покупця, згідно довіреності №00175 від 27.01.2022 прийнято обумовлений специфікацією товар, про що свідчить підпис та печатка підприємства покупця.
За видатковою накладною №582 від 18.01.2022 здійснено поставку на суму з ПДВ 32 986,72 грн., оформлена та зареєстрована податкова накладна №507 від 18.01.2022, дата реєстрації 27.01.2022 (а.с. 37).
За видатковою накладною №583 від 18.01.2022 (а.с. 31) здійснено поставку на суму з ПДВ 153 553,84 грн., оформлена та зареєстрована податкова накладна №508 від 18.01.2022, дата реєстрації 27.01.2022 (а.с. 30, 33).
За видатковою накладною №1117 від 28.01.2022 (а.с. 39) здійснено поставку на суму з ПДВ 14 184,00 грн., оформлена та зареєстрована податкова накладна №1003 від 28.01.2022, дата реєстрації 08.02.2022 (а.с. 18).
За видатковою накладною №1118 від 28.01.2022 здійснено поставку на суму з ПДВ 13 049,52 грн., оформлена та зареєстрована податкова накладна №1004 від 28.01.2022, дата реєстрації 08.02.2022.
Відтак, за поставлений в січні 2022 товар вартістю 213 774,08 грн. відповідач грошові кошти не сплатив, що і стало причиною спору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у даному спорі склалися правовідносини щодо купівлі-продажу кабельної продукції.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи умови договору та специфікацій строк оплати отриманого товару за спірними видатковими накладними на суму 213 774,08 грн. настав; відповідач не надав доказів сплати вказаної заборгованості, її наявність не заперечує.
Колегія суддів зауважує, що факт укладення Договору на придбання кабельної продукції №586/13К від 11.07.2013, поставка та отримання товару на підставі видаткових накладних №582 від 18.01.2022, №583 від 18.01.2022, №1117 від 28.01.2022, №1118 від 28.01.2022 у межах спірного договору, сторонами не заперечується. Відповідач також не заперечує, що сторони передбачили можливість перерахунку ціни ресурсів на дату поставки згідно з формулами, визначеними у спірних специфікаціях. Однак, доводи апелянта стосуються саме незгоди з розрахунком вартості поставленого товару, відповідач вважає, що зміни у вартості товару на момент поставки не відповідають погодженій сторонами формулі.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про недоведеність та завищеність позовних вимог щодо визначення суми основного боргу (вартості поставленого товару), виходячи з наступного.
У п. 9. Специфікацій №163 від 24.09.2021, №165 від 13.10.2021, №166 від 18.10.2021 Сторони погодили: ціна Ресурсів підлягає перегляду на дату поставки згідно з формулою:
Цнов. = Цбаз. + Кси, al (LMEнов. х Курс $нов.) / (LMEбаз. х Курс $баз.) + Цбаз. х (1-Кси, al) х (1 + Кинфл.).
У п. 9 Специфікації №168 від 06.12.2021 сторони погодили: ціна розрахована на основі курсу Національного Банку України (НБУ) грн. до Долару, станом на 21.10.2021. 1 Долар = 26,2078 грн. У випадку зміни курсу гривни по відношенню до долару більш, ніж на +/- 3% відповідно до НБУ, вартість по даній техніко-комерційній пропозиції буде перерахована на момент відвантаження.
З аналізу вказаних положень Специфікацій слідує, що відбувається не зміна ціни товару як такої, а коригування його вартості за умов зміни курсу долара до національної валюти України.
Колегія суддів висновує, що позивачем не здійснювалася одностороння зміна ціни як істотної умови договору, як про це помилково стверджує відповідач, а позивачем були застосовані погоджені сторонами спору умови специфікацій про перегляд вартості Ресурсів на дату поставки.
Відтак, вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними не є зміненою позивачем в односторонньому порядку, а є скоригованою на дату поставки (відвантаження), що узгоджується з погодженими сторонами умовами специфікацій.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведена відповідність вартості товару погодженій сторонами у специфікації формулі, колегією суддів відхиляються як такі, що знаходяться в межах обов'язку апелянта нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони, власного розрахунку заборгованості тощо. Що, в свою чергу, узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.
Слід також наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 тощо).
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведених обставин справи, стандарту доказування "вірогідності доказів", оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами вартість поставленого товару, як і самого факту наявної заборгованості перед позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 213 774,08 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів також погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 53 244,96 грн. та 3% річних у розмірі 13 141,05 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/1640/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін