18 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 953/273/24
провадження № 22-ц/818/2722/24
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Держпраці у Харківській області,
третя особа: Північно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року у складі судді Шаренко С.Л.,-
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за завдану у період з 18.01.2022 по 10.01.2024 моральну шкоду 30 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Держпраці у Харківській області з 18.02.2022 та дотепер ухиляється у видачі йому довідки з місця роботи в ГУДержпраці в тому, що він з 07.10.2013 по 30.11.2022 відповідно до умов трудового договору, укладеного на невизначений строк дійсно працював в ГУ Держпраці на посаді головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці ГУ Держпраці.
Через те, що відповідач не видавав йому довідку з місця роботи, позивач був вимушений неодноразово звертатись до Голови Державної служби України з питань праці (Держпраці) через E-mail: dsp@kh.dsp.gov.ua та урядовий контактний центр з приводу отримання спірної довідки, а саме: 22.02.2022, 14.02.2022, 01.09.2022, 02.09.2022.
Оскільки йому не була видана довідка, позивач був вимушений звернутись до Харківського окружного адміністративного суду за захистом свого права з позовом про визнання бездіяльності відповідача в частині невидачі довідки протиправною та зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку з місця роботи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольно частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області щодо не видачі ОСОБА_1 довідки з місця роботи. Зобов'язано Головне управління Держпраці у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку з місця роботи в ГУ Держпраці у Харківській області за період з 07.10.2013 по 30.11.2022, складену у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.
Позивач вказує, що вказана довідка з місця роботи була йому необхідна для подальшого працевлаштування, однак не видання відповідачем йому довідки з місця роботи з 18.01.2022 на протязі більше двох років, порушено право ОСОБА_1 на заробітну плату, єдиний засіб для його існування, що завдало йому моральної шкоди. Внаслідок бездіяльності відповідача також порушено його право на працю, що призвело до душевних страждань позивача, постійні судові процеси для відновлення порушеного права на працю, страх не знайти роботу та залишитися без засобів до існування завдало позивачу моральної шкоди, яку він оцінює в 30000 грн, та яку він просить суд стягнути з відповідача.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн завдану внаслідок невидачі довідки з місця роботи за період з 07.10.2013 по 30.11.2022.
Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь держави судовий збір в розмірі 202 (двісті дві) грн 30 коп.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач міг відчувати певний психологічний дискомфорт унаслідок тривалого часу не отримання довідки для пред'явлення її за місцем вимоги, а також в подальшому очікування результату розгляду цивільного позову, з яким він був змушений звернутись до суду у зв'язку з бездіяльністю відповідача. Разом з тим, з урахуванням обставин справи, за відсутності доказів про негативні наслідки, що виникли в результаті душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Не погодившись з рішенням суду Головне управління Держпраці у Харківській області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди отриманням довідки з місця роботи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та ґрунтується на засадах верховенства права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд: визнати бездіяльність відповідача протиправною; зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області видати довіку з місця роботи ОСОБА_1 в тому, що він з 07.10.2013 року дотепер дійсно працює в Головному управлінні Держпраці у Харківській області на посаді головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі № 520/11220/23 позов - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 по справі № 520/11220/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області щодо не видачі ОСОБА_1 довідки з місця роботи. Зобов'язано Головне управління Держпраці у Харківській області видати ОСОБА_1 довідку з місця роботи в ГУ Держпраці у Харківській області за період з 07.10.2013 по 30.11.2022, складену у відповідності до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади. (а.с. 24-29).
Скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Другий апеляційний адміністративний суд зазначав, що звертаючись до відповідача за довідкою з місця роботи позивач мав на меті отримати довідку, складену у відповідності до вимог чинного законодавства для пред'явлення її за місцем вимоги Разом з цим, відповідач, складаючи вказану довідку, проігнорував вимоги до складання певних видів документів та видав довідку, яка не містить усіх обов'язкових реквізитів, що насамперед позбавляє її юридичного значення та має наслідком неприйняття такої довідки установою за місцем вимоги, у зв'язку з чим, позивач буде змушений повторно звертатися за належно оформленою довідкою.
Також в постанові Другий апеляційного адміністративного суду, суд дійшов висновку, що з огляду на встановлені у справі фактичні обставини (видача довідки від 24.04.2023 за відсутності таких обов'язкових реквізитів, як реєстраційний індекс та відбиток печатки установи, що позбавляє її юридичного значення) та беручи до уваги норми права, які слід застосувати при вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що позивач протиправно не отримав на свою заяву запитувану у відповідача довідку про його роботу в Головному управлінні Держпраці у Харківській області на посаді головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та наявності підстав для задоволення позову в цій частині.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди отриманою в результаті протиправної бездіяльності залежить від вирішення позовних вимог про визнання такої бездіяльності протиправною.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області щодо не видачі ОСОБА_1 довідки з місця роботи. Визнаючи бездіяльність протиправною суд в своїй постанові зазначив, що звертаючись до відповідача за довідкою з місця роботи позивач мав на меті отримати довідку, складену у відповідності до вимог чинного законодавства для пред'явлення її за місцем вимоги. Разом з цим, відповідач, складаючи вказану довідку, проігнорував вимоги до складання певних видів документів та видав довідку, яка не містить усіх обов'язкових реквізитів, що насамперед позбавляє її юридичного значення та має наслідком неприйняття такої довідки установою за місцем вимоги, у зв'язку з чим, позивач буде змушений повторно звертатися за належно оформленою довідкою.
Таким чином позивачем факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті бездіяльності відповідача встановлений постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023. Тому суд обґрунтовано вважав його доведеним.
Факт встановлений судовим рішенням про протиправну бездіяльність тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру, свідчить, що бездіяльність відповідача заподіяла позивачу моральну шкоду. Розмір моральної шкоди визначений судом виходячи з характеру спірних правовідносин, тривалості допущеної відповідачем бездіяльності та моральних страждань позивача та на думку колегії суддів відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2024 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований