Справа № 346/5480/24
Провадження № 11-сс/4808/361/24
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
16 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК України в кримінальному провадженні №12024091180000711,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу, як домашнього арешту. Зазначає, що прокурором не доведено наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також те що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 грудня 2024 року.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що 06 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. На підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу. Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Слідчий суддя взяв до уваги характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_8 , який не працює, не одружений, немає нікого на утриманні.
Саме такий запобіжний захід як тримання під вартою слідчий суддя вважав достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та таким, що не дозволить ОСОБА_8 перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін, з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою та вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В кримінальному провадженні №12024091180000711 від 05 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (а.п. 37-39), зокрема у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.
Санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відповідно таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091180000711 від 05.10.2024 року; копією Витягу з бази даних «АРМОР» від 05.10.2024 року; копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.10.2024 року; копією протоколу огляду місця події від 05.10.2024 року; копію розписки від ОСОБА_10 від 05.10.2024 року; копією діагностичного звіту від 05.10.2024 року; копією протоколу допиту потерпілого від 05.10.2024 року; копією протоколу допиту свідка від 06.10.2024 року; копією протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.10.2024 року; копією постанови про доручення до матеріалів кримінального провадження та визнання речовим доказом від 05.10.2024 року; копію пояснень ОСОБА_11 від 05.10.2024 року; копією пояснень ОСОБА_12 від 05.10.2024 року; копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 05.10.2024 року; копією повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 06.10.2024 року; копією довідки № 780 від 05.10.2024 року; копією результату аналізу № 136 від 05.10.2024 року; копією довідки Серія І-ФР № 10181 від 20.09.2024 року, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки наведене підтверджується тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину; незаконно впливати на потерпілого, оскільки наведене підтверджується тим, що підозрюваному відомо місцезнаходження потерпілого та він може вплинути на нього; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, так наведений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше судимий.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування чи суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й може продовжувати існувати на стадії судового розгляду.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про події кримінальних правопорушень, поведінку підозрюваної, відомостей, що характеризують її особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваної.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджень та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з середньою освітою, не працює, не одружений, на утриманні нікого немає.
За змістом ухвали слідчого судді сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_13 буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, з огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, обставини, тяжкість, з метою запобігання виникненню ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону вмотивовано прийняв рішення про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи також те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, із застосуванням фізичного насильства,вчиненого під час дії в Україні воєнного стану, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 186 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5