Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14461/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/596/24
Категорія ст.183 КПК України Доповідач ОСОБА_2
15 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м Житомира від 27 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 листопада 2024 року,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27 вересня 2024 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Житомирі) ТУДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 листопада 2024 року включно.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним даного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у його вчиненні, - вважав, що лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
Крім того, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України не визначив підозрюваному розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Вважає дану хвалу незаконною, яка ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, як виняткового -тримання під вартою, із посиланням саме на ч.8 ст.176 порушено п.2 ст.177 КПК України норму матеріального права та об'єктивно не перевірено існування ризиків, на які в клопотанні посилається слідчий.
Крім того, судом не було оцінено в сукупності всі обставини що повинні враховуватись при обранні запобіжного заходу, які передбачені п.1 ст.178 КПУ України.
Вважає, що ризики вказані слідчим та враховані судом є надумані та необґрунтовані.
Зазначає, що ОСОБА_6 був мобілізований з березня 2022 року ( без виклику по повістці) та проходив військову службу. З серпня 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, не дивлячись на свої хронічні хвороби, які підтверджуються медичною документацією ( всі медичні документи подані до суду першої інстанції). З листопада 2022 року у ОСОБА_6 виявлено об'ємне утворення правого наднирника . Правобічний нефроптоз. Дане захворювання спричиняє значні больові відчуття . Крім цього захворювання, але із поганим здоров'ям ОСОБА_10 продовжував обороняти Батьківщину.
Посилається на те, що після лікування 18.01.2024 року ОСОБА_6 намагався отримати направлення на ВЛК, так як за станом здоров'я не міг більше виконувати покладені на нього завдання та не міг повернутися до ОСОБА_11 . Після лікування він повернувся до місця дислокації частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Направлення на ВЛК йому не забезпечили. Проходив ВЛК при в/ч НОМЕР_2 12 вересня 2024 року. В довідці не зазначено, що є хвороба об'ємне утворення правого наднирника. Правобічний нефроптоз, що слід вважати, що дане захворювання не було враховано при визначення придатності ОСОБА_12 до військової служби.
Через хворобу по наднирнику та хвороби спини ОСОБА_12 відчував сильні болі, які посилювались при носінні елементів індивідуального захисту, що повинно було враховуватись при визначення придатності до військової служби, так як ОСОБА_12 служив в бойових ротах та виконував завдання пов'язані із великими фізичними навантаженнями.
Зазначає, що ОСОБА_6 не переховувався та не має наміру переховуватись. Він знаходився за місцем своєї реєстрації, усно повідомив ЦК та СП, що він на даний час не перебуває на службі. Має бажання проходити службу і надалі та просить направлення на ВЛК для об'єктивного визначення придатності до військової служби. Йому потрібно пройти обстеження та лікування. Тримання під вартою є несправедливим по відношенню до нього та виконанням їм військового обов'язку. З березня 2022 року він не був у повноцінній відпустці та після поранень, які він отримував під час бойових дій, не отримував відпуски для реабілітації. У людини не витримало здоров'я. Всі хвороби підтверджені медичною документацією. Він мав не одну контузію, але обстеження не призначалось.
Твердить, що ОСОБА_10 бажає продовжувати служити, тому , в разі визнання його винним у вчинені кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України при поверненні його на службу, він звільняється від кримінальної відповідальності. Йому потрібно пройти ВЛК та медичне обстеження. Суд не врахував, що найвищою цінністю є людське життя та здоров'я, а військові ,які боронять нас, нашу Державу є люди - з великої літери і їм потрібна допомога , як медична так і психологічна.
Зазначає, що ОСОБА_6 міцні соціальні зв'язки , постійне місце проживання має дуже гарні відгуки від своїх земляків, побратимів є учасником бойових дій, тому, ризик про те, що ОСОБА_12 буде переховуватись від органів досудового розслідування є надуманим та необґрунтованим
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, підозрюваного які підтримали подану апеляційну скаргу та просили визначити заставу, думку прокурора, який не заперечував проти визначення застави, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024240020000849 внесеного до ЄРДР 08.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке було задоволено оскаржуваною ухвалою.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи положення ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме : тримання під вартою.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та про існування ризиків, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена слідчим та не викликає сумнівів.
Також слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно з положеннями ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»)
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п.76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п.23-24).
Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також вимоги ст.183 КПК України, яка наділяючи слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, водночас зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має сина, добровільно мобілізувався з березня 2022 року та проходив військову службу, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території н.п.: АДРЕСА_2 , має вогнепальне осколкове поранення, має ряд захворювань, що підтверджується документами про стан його здоров'я, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 у даному випадку можливо визначити заставу.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу сторони захисту слід частково задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, застосувавши до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч.3 ст.183 КПК України, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 27.09.2024 якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 листопад 2024 року - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Житомирі) ТУДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_9 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 листопада 2024 року з визначенням розміру застави.
Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 60 (шістдесят), прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят ) гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою у строк дії ухвали на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ):42261525, Банк отримувача: ДКСУ у м. Києві, Код банку отримувача (МФО):820172; Рахунок отримувача: UA 058201720355279002000085932).
В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки відповідно до вимог ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду на визначений час; не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місце роботи; утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим.
В разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, внесені кошти звертаються в дохід держави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 24.11.2024 року.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: