Справа № 164/1558/24 Провадження №11-кп/802/604/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
16 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 26 липня 2024 року щодо нього,
Засуджений ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернувся до Маневицького районного суду Волинської області із клопотанням про зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 26 липня 2024 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 - ОСОБА_8 вважає ухвалу суду необґрунтованою. Посилається на те, що у своєму рішенні суд не обґрунтував і не мотивував належним чином підстави для відмови в задоволенні його клопотання. Просить зарахувати у строк з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 04.10.2015 по 16.12.2015 включно, з 30.06.2017 по 16.07.2017 включно та з 02.09.2017 по 19.06.2018.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, виклав основні доводи апеляційної скарги, засудженого, які підтримував апеляційну скаргу і просив зарахувати вказані строки попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, прокурора, який апеляційну скаргу заперечував та просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а тому, на думку апеляційного суду рішення суду належним чином обґрунтоване та вмотивоване.
Відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого про зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2023 року ОСОБА_7 - ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України та засуджено на 1 (один) рік позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за ст.391 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного вироком Рівненського міськрайонного суду від 27.04.2022 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України (станом на 24.01.2023 невідбута частина становить 5 років 6 місяців 22 дні) та визначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 8 місяців позбавлення волі. Відбування покарання рахувати з часу постановлення вироку, тобто з 08.02.2023. Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2022 року ОСОБА_7 - ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та засуджено на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання визначеного цим вироком більш суворим покаранням визначеним вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.04.2018 та вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 19.06.2018, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією майна, крім житла. Зарахувати в термін відбутого покарання частину відбутого покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.04.2018 та вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 19.06.2018, з 30.06.2017 по 16.07.2017, включно та з 02.09.2017 по 27.04.2022 включно.
Таким чином, місцевим судом було встановлено, що вищезазначеними вироками судів було враховано термін перебування засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 під вартою, вищезазначені вироки судів набрали законної сили, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до правового висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17 положення ч.5 ст.72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч.1 ст.72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч.2 ст.4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч.1 ст.5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (далі - Закон № 2046-VIII), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі Закон № 838-VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається. Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Відтак, положення ч.5 ст.72 КК України в редакції, яка діяла до 21 червня 2017 року, можуть бути застосовані лише в межах того самого провадження, по якому судом ухвалено вирок, і не поширюються на випадки застосування судом при ухваленні вироку та призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України), в частині зарахування строку попереднього ув'язнення за попереднім вироком, незалежно від того, коли по цьому вироку було вчинено злочин, та чи підлягала особа попередньому ув'язненню у цьому провадженні.
Подібний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст.71 та 72 КК України викладено в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 202/2141/15-к (провадження № 51 - 7089 км 18).
З урахуванням часу вчинення ОСОБА_7 -Огли злочинів за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2023 року, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого про перерахування строку попереднього ув'язнення є правильним, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Отже, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в строк відбування покарання необхідно зараховувати згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VIII).
Оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, така, на переконання апеляційного суд, є законною та постановлена згідно з нормами матеріального права і з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Підстав для скасування ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Маневицького районного суду Волинської області від 26 липня 2024 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: