Справа № 761/19668/23
Провадження №1-кп/761/2114/2024
Іменем України
24 червня 2024 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22023000000000244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2023 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лутугине Луганської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24.08.1991 змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24.12.1991 змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18.10.1907), яка вступила в дію 26.01.1910, яку 07.03.1955 визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є рф, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом рф від 02.03.1999 № 42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору рф зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований рф 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії рф на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
Наведені вище факти розв'язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС рф на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27.02.2014 широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв'язку з чим були достовірно відомі громадянці ОСОБА_3 .
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
11.03.2014 Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
17.03.2014 представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
18.03.2014 «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб'єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
21.03.2014 прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб'єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
11.04.2014 «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта РФ.
В подальшому, продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.
Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною Радою України 21.04.2015 постанови № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 № 71/205 та від 19.12.2017 № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21.02.2022 рф визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22.02.2022 Президент рф, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24.04.2022 о 05 годині Президент рф оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Таким чином, починаючи з 05 години 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_6 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, законом про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, в подальшому Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №212-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб; надалі Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX), передбачено, що з 05 год. 30 хв., в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб - до 21.11.2022; в подальшому Указом Президента України від 07.07.2022 №757/2022 затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX), передбачено, що дію воєнного стану продовжено до 19.02.2023. В подальшому, Верховною Радою України прийнято в Закону «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб.
Крім того, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015, окремі райони, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей визнано тимчасово окупованими територіями.
Також, 25.04.2022 наказом за №75 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій було визначено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
В подальшому, 22.12.2022 наказом за №309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023 № 41 від 09.02.2023 № 56 від 20.02.2023)визначено діючий Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Так, з метою забезпечення діяльності представниками російської федерації на тимчасово окупованих територіях Луганської області з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «лнр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань, серед яких так зване «міністерство внутрішніх справ лнр»), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Луганської області так званої «лнр», а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, припинили свою діяльність на вказаних територіях і переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Незважаючи на зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, будучи громадянкою України, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів Російської Федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаною про проведення з боку РФ підривної діяльності проти України, а також відкритої агресивної війни, метою якої є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи про те, що окупаційні війська, так званої «луганської народної республіки», є незаконними і спільно з військовими підрозділами ЗС РФ провадять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів, в період часу з квітня 2022 року по березень 2023 року, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилось за можливим, перебуваючи на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, а саме на території Луганської області, більш точне місце за об'єктивних причин встановити не виявилось за можливим, при невстановлених органом досудового слідства обставинах, під час дії воєнного стану, добровільно зайняла посаду так званого «старшого інспектора відділу по роботі з особовим складом Лутугинського районного відділу внутрішніх справ» в незаконному правоохоронному органі, так званому, «міністерстві внутрішніх справ лнр» створеній на тимчасово окупованій території Луганської області.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 7 ст. 1111 КК України, як добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Прокурор у судовому засіданні обставини, викладені в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років, з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком на 14 (чотирнадцять) років та з конфіскацією майна.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), ОСОБА_3 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Відповідно до ухвали суду від 17.10.2023, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив виправдати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв'язку з недоведеністю прокурором вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України.
Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
- рапортом про виявлення кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 16.02.2023 відповідно до якого було здійснено огляд відкритих джерел інформації, а саме огляд інтернет сторінки за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 та підтверджено факт існування незаконного правоохоронного органу - поліції ЛНР (закон ЛНР про поліцію);
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 30.03.2023 відповідно до якого було здійснено огляд відкритих джерел інформації, а саме огляд сайту президента рф за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 на якому знаходиться «федеральний конституционный закон от 04.10.2022 №6-ФКЗ» «О принятии в российскую федерацию луганской народной республіики и образовании составе российской федерации нового субьект - луганской народной республики»;
- висновком експерта №СЕ-19/111-23/7184-ФП від 14.02.2023 відповідно до якого експерт проаналізував наданий йому на дослідження відеоматеріал, а також фотознімки та встановив, що у зображеннях особи жіночої статті, одягнутої у формений одяг, у часові проміжки з 00 хв. 10 сек. по 00 хв. 11 сек., 00 хв. 12 сек. по 00 хв. 24 сек. та 03 хв. 53 сек. по 03 хв. 54 сек. «Відеоматеріали де присутня ОСОБА_7 mp4» та у графічних файлах «Фото - 1 ОСОБА_3.png» та «Фото - 2 ОСОБА_3 png» наданих в якості порівняльних зразків гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа;
- протоколом огляду відкритих джерел інформації від 09.02.2023 відповідно до якого було здійснено огляд відкритих джерел інформації, а саме огляд «Официальный сайт МВД ЛНР » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 де в подальшому за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено новину з наступним текстом: В МВД ЛНР были вручены первые ключи от служебного жилья семьям сотрудником ведомства в г. Лутугино. По словам Министра внутренних дел Республики, это событие - лишь начало в ряду позиций по улучшению качества жизни личного сотава «Этот процесс будет продолжаться. Буквально, в ближайшее время, будет сдан в Луганске доме еще одни - 72 квартиры», заявил Министр внутренних дел ЛНР ОСОБА_8 Корнет. Опытные специалисты представляют большую ценность, поскольку высокая квалификация приходит только с годами. Но мало того, что кадры надо взрастить, их еще нужно удержать. Не растерять по дороге, как говорится. Дать понять людям, что их ценят и помогут в сложных жизненных обстоятельствах. По инициативе Министра внутренних дел в районе городка завода «ОР», в Луганске, силами правоохранительного ведомства производится реконструкция и ремонт здания бывшеного общежития для предоставления служебного жилья. Это будет полноценный жилой многоквартирный дом, где поселится более 70 семей правоохранителей. С целью сохранения и, по возможности, увеличения темпов строительства на объекте непрерывно работает строительная и спецтехника. Для стен бывшего общежития использовался газобетон. Вход в здание утеплен минераловатными плитами. Установлена перегородка со стеклопакетом. Проложены коммуникации. Осуществлен монтаж металлического ограждения эвакуационной лестницы. В процессе строительно-ремонтных работ было осуществлено шпатлевание, а также оштукатуривание стен и потолков. Санузлы и ванные комнаты облицованы плиткой. Запущено отопление, свет. Есть приборы учета. И еще один немаловажный момент-месторасположение здания. Оно - весьма удобное: рядом транспортные развязки, остановки, супермаркеты и торговые точки. Иными словами, существующая инфраструктура вполне соответствует условиям комфортного проживания. Дальше будем развиваться и по другим городам и районам нашей Республики. Будет сдаваться жилье - служебное жилье - Министерства внутренних дел. Обеспечение своим жильем наших сотрудников, позволит им выполнять более качественно служебные обязанности, уверен Министр внутренних дел Республики. Кадровой политике в МВД ЛНР уделено пристальное внимание. С целью сохранения специалистов и популяризации профессии работа по улучшению качества жизни, а также жилищно-коммунальных условий сотрудников органов внутренних дел будет продолжена.
Крім того, у даному посиланні також є відеоматеріал де присутня ОСОБА_3 з символікою поліції мвд «лнр», та на вказаному відео ОСОБА_3 дякує за службове житло керівництву мвд «лнр».
Крім того, вказаним оглядом також було оглянуто посилання на інтернет ресурс « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 де наявні фотографії ОСОБА_3 , які були завантажені та збережені на ОСОБА_9
- повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 07.03.2023 відповідно до якого остання підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України.
- листом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 08.03.2023 №6/2886 з якого вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями ОСОБА_10 в базі даних не виявлено;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 03.05.2023 у ПАТ КБ «Приватбанк» під час якого було вилучено інформацію відносно ОСОБА_3 ;
- протоколом огляду речей та документів від 03.05.2023 відповідно до якого було оглянуто оптичний носій інформації -CD-R диск, на якому міститься інформація вилучена під час тимчасового доступу у ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: анкета заяви на отримання банківської картки, копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 від 24.11.1998 на ОСОБА_11
- висновком експерта №СЕ-19/111-23/23534-ФП від 25.05.2023 відповідно до якого експерт проаналізував наданий йому на дослідження відеоматеріал, а також фотознімки та встановив, що у відеофайлі «Відеоматеріали де присутня ОСОБА_7 ..mp4», який знаходиться на оптичному носії інформації - DVD-R компакт диску №2130, що є додатком до протоколу огляду від 09.02.2023, а саме у часові проміжки починаючи з 00 хв. 10 сек. по 00 хв. 24 сек. та 03 хв. 53 сек. по 03 хв. 54 сек. та у порівняльному зразку графічному файлі «Паспорт ОСОБА_3 Фотокопія.tif» зображена одна й та ж сама особа;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2023 на якому свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_3 як поліцейську з ЛНР, яка обходила багатоквартирні житлові будинки і проводила агітацію серед молодих осіб вступати до лав народної поліції Луганщини. Розповідала про стабільний дохід, соціальні пільги та честь служби.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2023 на якому свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_3 як особу яку він після 2014 року неодноразово бачив в соціальних мережах і на ОСОБА_14 як співробітницю поліції ЛНР;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2023 на якому свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_3 як поліцейську. На початку 2022 року він допомогав своїм друзям в Херсоні виїжджати з окупованого росіянами міста. Під час переміщення містом їх зупинили представники поліції, серед яких була ОСОБА_16 , яка представилася капітаном поліції;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2023 на якому свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_3 як поліцейську з ЛНР яку він неодноразово зустрічав на блокпостах при в'їзді-виїзді на окуповану територію Херсонської області.
Прокурором також долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 1111 КК України, тобто як добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Відповідно до вимог ст. ст. 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи обвинуваченій ОСОБА_3 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Також враховано особу обвинуваченої, яка раніше не судима, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції встановленої ч. 7 ст. 1111 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України з конфіскацією майна належного їй на праві власності.
Таке покарання відносно ОСОБА_3 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз №СЕ-19/111-23/7184-ФП від 14.02.2023 в розмір 3020 грн. 48 коп., №СЕ-19/111-23/23534-ФП від 25.05.2023 в розмір 3020 грн. 48 коп., вказану суму суд стягує з обвинуваченої на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 1111 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк - 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз №СЕ-19/111-23/7184-ФП від 14.02.2023 в розмір 3020 грн. 48 коп., №СЕ-19/111-23/23534-ФП від 25.05.2023 в розмір 3020 грн. 48 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 2975 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1