Справа № 754/12398/24
Провадження № 2/760/11035/24
про відмову у відкритті провадження у справі
08 жовтня 2024 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича про зняття арешту з зарплатного рахунку,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В., в якому просить зняти арешт з рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що призначений для виплати грошового забезпечення (заробітної плати), відкритого в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 , накладений постановою від 28 серпня 2024 року у ВП НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В.
В поданій позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 28 серпня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарським О.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-4193/2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КАБ «Приватбанк» заборгованості. Внаслідок незаконних та передчасних дій виконавця заблоковано зарплатний рахунок, що унеможливило користування карткою, а також позбавило його будь-яких засобів для існування.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року справу передано на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
07 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Солом'янського районного суду м. Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не підлягає розгляду в порядку позовного провадження з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 28 серпня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кошарським О.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №2-4193/2015, виданого 10 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» коштів у розмірі 152127,81 дол. США
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В., в якому просить зняти арешт з рахунку IBAN № НОМЕР_1 , що призначений для виплати грошового забезпечення (заробітної плати), відкритого в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 , накладений постановою від 28 серпня 2024 року у ВП НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В.
Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 24 травня 2021 року справа №712/12136/18, провадження №61-4726сво19 боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, який регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Як роз'яснено у пунктах 1 та 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведені вище обставини, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 наділений правом звернення до суду зі скаргою на дії, рішення державного виконавця в порядку приписів ст.447 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі на №340/25/19 від 22 січня 2020 року.
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч.9 ст.10 ЦПК України).
Приписами ст.186 ЦПК України визначено перелік підстав відмови у відкритті провадження у справі.
Так, п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №2-4193/2015, виданого 10 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» коштів, між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, даний спір не може бути розглянутий судом за правилами позовного провадження, тому у відкритті провадження необхідно відмовити відповідно до ст.186 ЦПК України.
При цьому, захист порушених прав боржника ОСОБА_1 можливий шляхом звернення до відповідного суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку передбаченому ст. 447 ЦПК України.
Керуючись статтями 186, 259, 260, 447 ЦПК України,
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича про зняття арешту з зарплатного рахунку - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Солом'янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова