21.10.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/302/23
Провадження № 1-в/533/30/24
21 жовтня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання Кременчуцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області про приведення вироку у відповідність до вимог закону відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України, уродженця с. Лозки Козельщинського району Полтавської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; засуджений 04 квітня 2023 року вироком Козельщинського районного суду Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
04 квітня 2023 року ОСОБА_4 засуджений вироком Козельщинського районного суду Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України судом на нього було покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
16 вересня 2024 року від уповноваженого органу з питань пробації надійшло подання про вирішення питання про приведення вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2023 року у відповідність до вимог закону.
Подання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 з 10 травня 2024 року перебуває на обліку Кременчуцького районного сектору №2 як засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вироку суду засуджений ОСОБА_4 20.02.2023 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті185 КК України, за ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану. Вартість викраденого майна відповідно до вироку суду становить 900,00 грн.
На час вчинення кримінального правопорушення кримінально караною уважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався зі суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким були змінено поняття «вартість вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна.
При нормативному обґрунтуванні подання представниця органу пробації посилалася на п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ст. 4, 5 КК України, ст. 58 Конституції України, Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
У судове засідання засуджений ОСОБА_4 не з'явився, направив суду заяву про розгляд поданняня без його участі, поданняня підтримав та прохав задовольнити.
Представниця уповноваженого органу з питань пробації не з'явилася, направила суду заяву про розгляд поданняня без її участі, поданняня підтримала та прохала задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити поданняня органу пробації з підстав, викладених у поданні.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду поданняня (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч. 5 ст. 539 КПК України).
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України поданняня (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині поданняь про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Станом на 20.02.2023 (дату вчинення кримінального правопорушення) статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) було встановлено:
«Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати - тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян».
Законом України № 3886-IX від 18 липня 2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції, а саме:
"Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна
Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, -
тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -
тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, -
тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб".
Отже, законодавець змінив верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначив нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зробила такий висновок про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX:
«Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-X, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
З вироку суду вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив 20 лютого 2023 року.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 2684,00 грн.
Отже два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнювало 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 01 січня 2023 року становило 2684 грн.
Вартість викраденого засудженим майна становила 900 грн 00 коп., тобто не перевищувала 2684,00 грн.
На даний час має місце часткова декриміналізація вчиненого, адже кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть відповідних кримінально-караних діянь (крадіжки, шахрайства, привласнення та розтрати).
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України.
Ураховуючи, що ОСОБА_4 , засуджений вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2023 року, завдав матеріальну шкоду потерпілій на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 1 січня року, у якому була скоєна крадіжка (2023 рік), тобто вчинене ним діяння відповідно до чинних положень кримінального закону не є кримінально-караним на теперішній час, суд приходить до висновку про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного йому покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
За таких обставин подання Кременчуцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» суд
Подання начальника Кременчуцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_4 , 28 вересня 1989, засудженого вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, - звільнити від призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК у зв'язку з усуненням караності діяння законом.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1