Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1856/24
Провадження № 2/376/988/2024
"08" липня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 05.09.2005 ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 136.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом у складі житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 31,2 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами.
Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив їй процедуру вирішення даного питання у судовому порядку.
Спадкоємиць за законом ОСОБА_2 у спадкові права не вступав та на заперечує проти прийняття спадщини сестрою ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного позивач просить суд:
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом нажитловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 31,2 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 упідготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, заперечень не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 206 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні на підставі вимог ст. 200, 206, 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що 05.09.2005 ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Рогізнянської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 136 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.03.2016 (а.с. 15).
Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом у складі житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 31,2 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що належав спадкодавцю, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 3218722 від 30.03.2004 (а.с. 19).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив їй процедуру вирішення даного питання у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оформити спадщину не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 4, 12, 13, 200, 206, 247, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1268,1269,1297 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , право власності у порядку спадкування за заповітом нажитловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 31,2 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко